Фактори зростання продуктивності праці

Фактори зростання продуктивності праці – це причини, рушійні сили, постійно діючі умови, що визначають її рівень і динаміку. Підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для кожного підприємства, галузі, регіону, народного господарства. Вивчення факторів і пошук резервів зростання стає найважливішим і найголовнішим завданням економічної теорії й господарської практики. На рівень і динаміку продуктивності праці впливають такі постійно діючі умови, у яких протікає виробничий процес. Вони або посилюють дію того або іншого фактора, або послаблюють його. Наприклад, гірничогеологічні умови у вугільній промисловості, природно-кліматичні – у сільському господарстві чинять істотний вплив на результати праці і її продуктивність. Суспільні умови, пов'язані з формами власності й формами господарювання, рівнем трудової, виробничої, державної дисципліни, організованості, відповідальності, гальмують або сприяють збільшенню продуктивності праці.

Різноманіття конкретних методів і способів досягнення високої продуктивності праці викликає необхідність класифікації факторів зростання, які можна об'єднати в наступні групи:

  • матеріально-технічні;
  • організаційно-економічні, управлінські;
  • соціально-економічні;
  • соціально-психологічні;
  • природні.

Матеріально-технічні:

  • рівень розвитку засобів виробництва, їх якість (рівень використання науково-технічних досягнень);
  • підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва;
  • упровадження прогресивної технології й новітньої техніки;
  • модернізація існуючого устаткування;
  • збільшення одиничних потужностей машин і устаткування, збільшення енергоозброєності роботи підприємства;
  • підвищення якості сировини матеріалів, палива, що використовуються;
  • уживання прогресивніших видів і джерел енергії.

Ці напрями ведуть до зниження повної технологічної трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці.

Організаційно-економічні, управлінські фактори характеризують якість взаємодії робочої сили й засобів виробництва й без урахування їх неможливо одержати максимальний ефект від використання новітньої техніки й технології, сировини, матеріалів, палива, енергії.

До цієї групи факторів належать:

  • удосконалення форм організації суспільної праці;
  • удосконалення організації праці на рівні підприємства;
  • удосконалення управління виробництвом (удосконалення організаційних структур у виробництві й управлінні).

Рівень організації суспільної праці характеризується такими показниками:

  • поглиблення й розвиток суспільного розподілу й кооперації праці;
  • збільшення кількісного й підвищення якісного відтворювання робочої сили, сімейних відносин;
  • упорядковування організації суспільної праці, підвищення державної, виробничої, трудової дисципліни, персональної відповідальності, безповоротності покарання за їх порушення.

Показниками вдосконалення структури управління є:

  • зміна чисельності керівників, фахівців і службовців, оптимізація їх чисельності;
  • скорочення втрат робочого часу під час оперативного збирання інформації, її перероблення й ухваленні управлінських рішень з доведенням їх до відома виконавців;
  • питома вага науково-обґрунтованих норм праці в загальній кількості норм, які застосовуються на підприємстві;
  • показник стабільності кадрів (різниця між одиницею й відношенням кількості працівників, що звільнилися за власним бажанням або звільнених за порушення трудової дисципліни, до загальної чисельності працівників підприємства).

Соціально-економічні фактори:

  • підвищення загальноосвітнього, культурно-технічного й кваліфікаційного рівня працівників, професійних знань, умінь;
  • уживання нових систем і ступеня диференціації оплати праці;
  • компетентність, дисциплінованість, відповідальність;
  • фізичне здоров’я, духовна свідомість й розумові здібності;
  • повне, інтенсивне і якісне використання робочого часу;
  • поліпшення медичного й побутового обслуговування;
  • раціональне використання вільного часу;
  • відношення до праці, прояв творчості, ініціативи, заповзятливості в процесі праці;
  • прибутковість роботи підприємства;
  • все більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб.

Соціально-психологічні фактори:

  • повна своєчасна об'єктивна й достовірна інформація про соціально-психологічні процеси в трудових колективах за допомогою соціологічних досліджень;
  • методи професійного відбору (професійна придатність) й навчання;
  • виробнича адаптація;
  • причини плинності кадрів;
  • бюджет вільного часу;
  • соціально-психологічний клімат у соціальних групах і організації;
  • комплектування малих груп і оптимальне співвідношення в них між працівниками;
  • гуманізація праці;
  • психологічна мотивація працівників (виховання професійних інтересів, творчий зміст праці).

Природні фактори істотно впливають на зміну продуктивності праці в добувних галузях, сільському господарстві, специфічні для кожної галузі.

Видобуток вугілля в підземних умовах характеризується різноманіттям факторів з різним впливом на продуктивність праці. Одні фактори залежать від людини, її діяльності – суб'єктивні, інші гірничо-геологічні характеризують техніко-технологічні умови видобування вугілля – об'єктивні.

У вугільній промисловості фактори, що впливають на продуктивність праці, прийнято розділяти на такі групи: природні (гірничо-геологічні); техніко-технологічні; організаційно-економічні; соціально-економічні; соціально-психологічні.

Гірничо-геологічні фактори зростання продуктивності праці характеризують природні умови залягання корисної копалини (глибину залягання пластів, їх потужність, кут падіння, зольність, газоносність, питома вага вугілля, властивості бічних порід і ін.). Зміни величин і характеристик цих чинників впливають на продуктивність праці під час ведення гірничих робіт і збільшують трудомісткість робіт, собівартість видобування вугілля там, де відпрацьовуються родовища з більшою глибиною залягання пластів, з меншою їх потужністю, більшою зольністю, газоносністю.

Техніко-технологічні фактори зростання продуктивності праці враховують науково-технічний прогрес, комплексну механізацію, автоматизацію виробничих процесів і всі зміни, що відбуваються у зв’язку оновленням технічних засобів і вдосконаленням роботи, пов’язані з комплексною механізацією, автоматизацією виробничих процесів і прогресивною технологією: очисні роботи, проведення підготовчих виробок, підземний транспорт, виробничий комплекс на шахтній поверхні.

Автоматизація окремих процесів на транспорті, вентиляції, водовідливі.

Організаційно-економічні фактори зростання продуктивності праці: організаційно-технічна підготовка видобування вугілля – кадрова, технічна, матеріальна; подальше вдосконалення нормування праці, розширення сфери наукової організації праці й колективних форм роботи, вивчення й упровадження передового досвіду роботи кращих бригад, дільниць, шахт; забезпечення поточних і капітальних ремонтів і безперебійної роботи гірничих машин, механізмів, устаткування, апаратури; раціональні поділ і кооперація праці між різними категоріями, групами працюючих і між окремими виконавцями; суміщення професій і функцій; впровадження передових методів та прийомів праці, прогресивних нормативів і норм праці; покращення санітарно-гігієнічних умов і безпеки праці; зміцнення трудової й виробничої дисципліни.

Соціально-економічні фактори зростання продуктивності праці сприяють кількісному зростанню й якісному поліпшенню робочої сили, персоналу вугледобувних підприємств: загальноосвітнього, культурно-технічного й кваліфікаційного рівня працівників, професійних знань, умінь; компетентність, дисциплінованість, відповідальність; фізичне здоров’я, духовна свідомість й розумові здібності; професійна мобільність і внутрішнє бажання якісно виконувати роботу; трудова активність, творча ініціатива; раціональне використання вільного часу; все більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб.

Соціально-психологічні фактори зростання продуктивності праці: повна, своєчасна, об’єктивна й достовірна інформація про соціально-психологічні процеси в бригадах, дільницях, цехах, шахтах за допомогою соціологічних досліджень; методи професійного відбору (професійна придатність) й навчання; адаптованість до виробничого процесу в підземних умовах; психологічна мотивація шахтарів (виховання професійних інтересів, творчий зміст праці); комплектування малих груп, бригад по психологічній сумісності і оптимальне співвідношення в них між працівниками; причини плинності кадрів; гуманізація праці.