На даному етапі ті процеси, що відбуваються у сільському господарстві, мають у повній мірі сприяти відродженню у працівника почуття господаря, розвитку його ініціативності і творчості. Підвищенню активності трудового колективу сприяє розвиток і удосконалення системи стимулювання. Керівник підприємства повинен піклуватися про те, щоб міра заохочення найповніше відповідала затратам праці і досягнутим результатам, щоб форми організації і оплати праці максимально зацікавлювали працівника у поліпшенні якісних і кількісних показників своєї роботи, визначали шляхи підвищенні ефективності виробництва.

Основним фактором економічного зростання та ефективності виробництва на підприємстві в сучасних умовах господарювання є наявність людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними виробничі завдання. Від професійного рівня працівників залежать темпи розвитку й зростання обсягів виробництва, можливості збільшення внутрішнього валового продукту, стійке економічне зростання та визначення цілей діяльності підприємства на найближчу та віддалену перспективу.

Сьогодні багато експертів звертають увагу на те, що «епоха роботодавців» закінчилась, почалась «епоха працівників». Якщо раніше роботодавець обирав собі працівників, оскільки існував дефіцит сільськогосподарських підприємств, які були б привабливими для кваліфікованих спеціалістів, то сьогодні працівники обирають собі роботодавця та самі диктують йому умови власного прийому на роботу (особливо це стосується висококваліфікованих працівників та менеджерів). Незважаючи на останні тенденції на ринку праці деякі керівники сільськогосподарських підприємств продовжують сприймати персонал як другорядний об’єкт.

У сучасних умовах діяльності підприємств персонал є одним з найбільш складних об’єктів керування. Завдяки йому відбуваються принципові зміни щодо формування системи управління персоналом. Вдосконалення цієї системи на машинобудівних підприємствах повинно відбуватись комплексно, адже національні машинобудівні підприємства у переважній своїй більшості є класичними корпоративними організаціями. Як правило, корпоративна організація – це замкнута група людей, доступ у яку є обмеженим, а централізація і авторитарність керівництва – максимальні. З розвитком науково-технічного прогресу, інформаційної революції, впровадженням маркетингових концепцій на ринку почали з’являтися нові організації за типом взаємодії з людьми.

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин, використання різних форм власності особливого значення набуває вивчення досвіду розвинених країн в галузі мотивації праці. На даний час існує велика кількість мотиваційних теорій, які дозволяють заохочувати персонал. Застосування цих теорій і підходи до мотивації праці, створені закордонними вченими, в Україні і на Заході мають свої нюанси. На Заході проблема мотивації персоналу розробляється набагато ширше, ніж в Україні. Різниця в підходах до мотивації праці між Україною і західними країнами полягає в тому, що, окрім фінансової сторони, за кордоном помітна роль відводиться нематеріальним засобам мотивації. Західні менеджери з управління персоналом також дотримуються висновку про те, що співробітники - головна цінність компанії.