Швейна галузь, як і легка промисловість України в цілому, на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані, що характеризується цілою низкою серйозних проблем, зокрема це: відсутність на внутрішньому ринку товарів вітчизняного виробництва та його тотальне заповнення дешевими, низькоякісними виробами іноземного походження, значну частку серед яких, займають товари «секонд-хенд»; застосування вітчизняними підприємствами давальницьких схем виробництва; погано розвинута інфраструктура галузі; недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність; неконкурентоспроможність вітчизняної продукції як за ціною, так і за якістю. Зазначені проблеми вкрай негативно впливають на діяльність підприємств швейної промисловості, а головне – гальмують подальший розвиток галузі.

Основнi запаси (приблизно 70% вiд загального обсягу розвiданих запасiв залiзних руд в Українi) та найбiльший обсяг її видобутку приходиться на Криворiзький залiзорудний басейн. Промисловi запаси руди Криворiзького басейну складають бiля 16 млрд.т. Запаси представленi як багатими (тими, що не потребують збагачення), так i бiдними рудами. Промисловi запаси багатих руд Криворiзького басейну складають бiльше 43% всiх розвiданих запасiв багатих руд в Українi. Вмiст залiза в багатих рудах в середньому складає 58,5%.

В період економічної кризи будівельні організації України вимушені консервувати до 50% своїх виробничих потужностей. В результаті зросло число банкрутств будівельних підприємств, яке приблизно в 3 рази перевищило відповідний показник по іншим галузям матеріального виробництва. Треба визнати той факт, що на зниження обсягів будівельного виробництва вплинули не тільки міжнародна фінансова криза, але і значні прорахунки в стратегічному та тактичному плануванні економіко-організаційної діяльності будівельних організацій.

Сільськогосподарські підприємства мають бути забезпечені необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, які називають основними засобами виробництва. Вони беруть участь у виробництві протягом кількох робочих циклів або років, і їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції або виконаної роботи відповідними частинами, хоча вони до кінця використання зберігають свою натуральну форму.

Резерви кращого використання основних виробничих фондів полягають в удосконаленні їх структури: дотриманні оптимального співвідношення між виробничими і невиробничими фондами, фондами сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, активними і пасивними, основними і оборотними.