Управління притаманне всім сферам людської діяльності і являє собою сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення конкретного результату. У більшості літературних джерел відсутнє чітке визначення поняття «управління оборотними активами», тому нижче приведемо наше формулювання. Управління оборотними активами полягає у впливі на їх обсяг і структуру, а також джерела їх формування з метою отримання економічної вигоди – прибутку.

Сучасний етап розвитку української економіки є дуже складним. Це пов’язано з тим, що перехід до ринкових відносин був і за часом і за формою нетрадиційним через відсутність, насамперед, відповідної системи управління і фактично слабкої підготовки менеджерів. У результаті відбувся різкий спад виробництва, криза сучасних відносин, що в свою чергу, не могло не позначитись на життєздатності підприємств, більшість з яких до теперішнього часу знаходяться в затяжному кризовому стані.

Система управління демонструє високу ефективність не лише тоді, коли менеджери підприємств, які приймають управлінські рішення та встановлюють форми контролю, і працівники, які беруть на себе відповідальність за виконання рішень, діють злагоджено, але й тоді, коли між рівнями управління (інституційним, управлінським та операційним) налагоджений зрозумілий і чіткий алгоритм взаємовідносин. Відсутність такого механізму між рівнями управління знижує управлінську ефективність усієї системи.

В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зростає. Саме він є головним стимулом ведення господарської діяльності підприємствами і забезпечує інтереси всіх суб’єктів, причетних до цієї діяльності, а саме: підприємців, персоналу підприємства та держави. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності. Таким чином, великої значущості набуває необхідність розробки рекомендацій по підвищенню ефективності формування, розподілу прибутку та його максимізації.

З розвитком економіки та ділової активності підприємств зростає потреба в оборотних коштах, необхідних для фінансування поточної діяльності. Це потребує залучення додаткового капіталу. В останні роки спостерігається зростання обсягу факторингу поряд з іншими способами залучення коштів для фінансування дебіторської заборгованості. Таким чином постає необхідність визначення основних відмінностей факторингу та кредиту в банку.