Метою державної політики є забезпечення істотного покращення якості життя населення. Покращення якості життя населення передбачає орієнтацію на рівень добробуту населення, досягнутий у розвинутих країнах. Виконання такого завдання передбачає прийняття відповідних програм на довгострокову перспективу, конкретизованих на кожний визначений період. При цьому слід усвідомлювати: таких результатів можна досягти лише за умов, що Україна за рівнем економічного розвитку досягне потенціалу розвинутих держав.

Сучасний стан суспільного розвитку набуває досить суперечливого характеру. Поруч із масштабними досягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти, результати людської діяльності заходять у протиріччя з навколишнім середовищем, часто ставлять під загрозу добробут і навіть життя людей. За цих умов кожна держава в ім’я існування, самозбереження та прогресу вирішує питання національної безпеки.

Міжнародна організація праці є координатором у вирішенні проблем міжнародного співробітництва в галузі розвитку людських ресурсів, праці, зайнятості, заробітної плати, умов праці, соціального захисту безробітних та інших прошарків населення тощо. Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Вони покликані сприяти створенню усі люди, могли б реалізувати право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей.

Обсяги неконтрольованої сфери економіки, як визначалося вище, на даний час в Україні перевищують порогове значення з точки зору державної безпеки у 2-3 рази.

Як вже відзначалося, різні складові неконтрольованого сектору економіки неоднозначно впливають на економічне і суспільне життя держави. Найбільш небезпечними є тіньовий і кримінальний.

Небезпека їх розвитку проявляється в наступному:

• звуження офіційного сектору економіки, банкрутство значної частини підприємств;
• перерозподіл національного доходу на користь паразитичного споживання;
• наростання на неконтрольованій основі поза правових відносин, корумпованості, захоплення політичної влади кримінальними елементами;
• формування фінансової олігархії на тлі загального зубожіння населення, що супроводжується наростанням соціально-політичної напруги в суспільстві;
• розпад бюджетної системи, зростання державного боргу, як вимушених заходів з вирішення фінансових проблем;
• неконтрольований відтік капіталів за кордон;
• втрата довіри населення до державного істеблішменту.

Сфери економіки, що функціонують поза державним контролем, сьогодні ще не мають чітко визначеної термінології. В Україні, як і у ФРН, вони здебільшого називаються тіньовою економікою.

В офіційній термінології світових організацій (Міжнародна організація праці, Організація Об'єднаних Націй) сфера економіки, що не контролюється державою, вперше була визначена «неформальною економікою» у 1972р. Цей сектор економіки визначався як сфера, де функціонують незалежні, дрібні суб'єкти господарювання з декількома робітниками, частіше членами родини, з незначним капіталом, невисоким рівнем технологій і кваліфікації праці, наслідком чого є нестабільність зайнятості і нерегулярні, низькі доходи.