Найважливішим завданням планування чисельності працівників є визначення мінімальної чисельності робітників та інших категорій працівників, необхідних для забезпечення безперебійного виробничого процесу й виконання виробничого плану.

Планування чисельності працюючих починається з визначення балансу робочого часу. Метою розрахунку балансу є визначення ефективного (корисного) фонду часу роботи одного робітника за рік з урахуванням: середньої тривалості робочого дня одного середньооблікового робітника, прийнятого календарного режиму роботи, планованих невиходів на роботу й внутрішньозмінних регламентованих перерв. Цей розрахунок необхідний для визначення резервів зростання виробітку за рахунок кращого використовування робочого часу й планової чисельності робітників.

Планування продуктивності праці здійснюється на підставі врахування впливу факторів зростання продуктивності праці, що містять наступні групи:

• структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих товарів та послуг) у загальному обсязі виробництва продукції);
• підвищення технічного рівня виробництва (механізація й автоматизація праці, упровадження нових технологічних процесів, продуктивніших машин, модернізація діючого устаткування, зміна технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції, упровадження нових, ефективніших видів сировини й матеріалів, палива, енергії);
• удосконалення управління, організації виробництва й праці (поліпшення управління виробництвом, упровадження наукової організації праці, підвищення реального фонду робочого часу);
• зміна обсягу й структури виробництва продукції (збільшення або зменшення обсягу виробництва, зміна питомої ваги окремих видів продукції, купівельних напівфабрикатів і кооперованих поставок);
• галузеві та інші чинники (зміна природних умов, введення в дію й освоєння нових виробництв і підприємств).

Суспільство й виробництво може динамічно розвиватися тільки за наявності свободи, свободи підприємництва, творчості, демократії, виробничої демократії. Але вони можуть і повинні функціонувати й здійснюватися тільки в рамках коридору порядку, дисципліни, організован-ності й відповідальності. Свобода й демократія, виробнича демократія повинні бути «вплетені» в тканину відносин порядку, дисципліни, відповідальності, трудової дисципліни й можуть і повинні існувати та розвиватися в діалектичній єдності, у діалектичному взаємозв'язку, взаємодії.

Соціально-ринкове господарство передбачає:

• ринкову економіку, що динамічно розвивається;
• ефективно діючу конкуренцію;
• наявність сильної демократичної держави.

Ринкова економіка, що динамічно розвивається. Введення ринкового господарства в Німеччині, – говорить Л. Ерхард, – це майже єдина у своєму роді історична подія була здійснена за допомогою декількох небагатьох законів і ціною безкомпромісної рішучості. Було опубліковано «Розпорядження, що стосується утворення цін і контролю цін після валютної реформи».

Дисципліна праці – це функція, елемент соціально-трудової системи, спосіб ефективного досягнення її цілей, фактор її еволюційного (упорядкованого), динамічного, якісного розвитку. Порядок, дисципліна, організованість, відповідальність – загальнолюдські цінності. Майбутнє починається з порядку, порядок починається з дисципліни, дисципліна – із сильної влади – дисциплінованої, організованої, відповідальної, професійної, чесної й патріотичної.