Планування являється важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети. В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету ЗЕД як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета ЗЕД не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту.

Стратегічне управління конкурентоспроможності експортного потенціалу підприємства передбачає усвідомлену спробу конструювання майбутнього не тільки на підставі знання теперішнього і минулого, але і на підставі вивчення факторів невизначеності і урахування різноманітних ризиків, що дозволить здобувати прибуток завдяки новим можливостям.

На сучасному етапі розвитку, при зміні промислової епохи на інформаційну ключове значення на ринку набуває ефективне управління людським капіталом, клієнтським капіталом, брендом, інноваційним потенціалом та іншими складовими нематеріальних активів підприємства. У даному зв’язку необхідним та актуальним інструментом підвищення конкурентоздатності, вдосконалення внутрішніх бізнес-процесів, збільшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства виступає стратегічне планування. При розробці стратегії слід враховувати всі чинники, які впливають на діяльність підприємства, а саме цілі та завдання організації, фактори зовнішнього середовища прямого та непрямого впливу, потенційні можливості підприємства, кваліфікацію працівників, розмір організації тощо.

У сучасних умовах діяльності вітчизняних підприємств – нестабільних, невизначених, мінливих та динамічних – життєво важливим для кожного підприємства є вибір стратегії, що найкраще дозволяє йому використати свій стратегічний потенціал і пристосуватися до умов зовнішнього середовища з урахуванням можливих змін у майбутньому. Для удосконалення процесу розробки стратегій вітчизняним підприємствам доцільно розробити і впровадити у свою практичну діяльність комплексну систему розробки стратегій управління підприємствами в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

Кризові ситуації, як ніякі інші, вимагають стратегічного підходу. Тому в умовах організаційного стресу від менеджменту підприємства потрібна підвищена винахідливість і гнучкість у використанні різних стратегій, кожна з яких повинна мати на меті вихід із кризового стану. У цій діяльності важливо визначитися в головному – який тип стратегії обрати в конкретній ситуації з розрахунком на перспективу. Теоретичні й практичні аспекти цієї проблеми відображено в роботах учених і фахівців: І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, Є. Брігхема, Дж.К. Ван Хорна, В.М. Геєца, М.Г. Гузя, А. Дайле, П. Друкера, П.В. Єгорова, А.М.