Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Ризик є об’єктивним елементом підприємницької діяльності. Але в сільськогосподарському виробництві ризик є значно більшим в силу ознак, характерних тільки для цього виду господарювання. Сезонність виробництва, довгий термін обігу капіталу, значна залежність від природнокліматичних умов, велика кількість суб’єктів господарювання, неможливість узгодження між ними всіх видів діяльності – це далеко не повний перелік всіх його чинників.

Розглянемо вихідне, базове поняття «ризик», маючи на увазі, що це погроза, небезпека виникнення збитку в самому широкому змісті слова. Під господарським (підприємницьким) ризиком прийнято розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. У розглянутих видах діяльності доводиться мати справи з використанням і обертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, так що ризик зв'язаний з погрозою повної чи часткової втрати цих ресурсів. У підсумку підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Іншими словами, ризик є погроза того, що підприємець понесе втрати у виді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував.

Теорія управління ризиками заснована на таких принципах:

• у ринковій економіці межа між макро- і мікрорівнями стирається з огляду на спільність інтересів учасників ринку;
• всі ризики справляють вплив на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але неоднаковою мірою та різною залежністю;
• із збільшенням ризику доходність зменшується у процентному відношенні до ризику;
• сферою допустимих значень доходності є довірчий інтервал ризику з певними граничними значеннями;
• при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (і) та внутрішня норма рентабельності (IRR), окрім складових реальної доходності, темпів інфляції та їх добутку, повинні враховувати ступінь ризику проекту;
• зміни основних показників доходності залежать від можливості фірми управляти ризиком.

Для кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види. Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.

Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення:

• можливих шляхів зниження ризиків;
• ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:

• виявлення ризиків проекту;
• оцінка ризику проекту;
• визначення чинників, що впливають на ризик;
• пошук шляхів скорочення ризику;
• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;
• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.