Шляхи зниження рівня економічного ризику

Основний принцип управління ризиком: вплив на суб’єктивні фактори, беручи до уваги об’єктивні фактори.

Найбільш поширеними методами аналізу ризиків є:

• аналіз чутливості;
• сценарний аналіз;
• статистичне моделювання.

Метою аналізу чутливості є визначення вихідних даних, змінювання яких якнайбільш впливає на зміну результуючих показників.

Підчас сценарного аналізу визначаються найбільш імовірні сценарії розвитку ситуації (стосовно управління ризиками розглядаються в основному песимістичні сценарії).

Метод статистичного моделювання дозволяє оцінити як випадкові зміни чинників ризику впливають на зміни результату.

Результатом проведення комплексного аналізу повинний бути комплекс заходів щодо зменшення ризику і запобігання негативного впливу розвитку подій.

Найбільш важливим і найпоширенішим прийомом зниження ступеню ризику є страхування ризику.

У загальному випадку страхування – це угода, згідно якої страховик (наприклад, яка-небудь страхова компанія) за певну обумовлену винагороду (страхову премію) приймає на себе зобов'язання відшкодувати збитки або їх частину (страхову суму) страхувальнику (наприклад, господарю якого-небудь об'єкту), унаслідок подій, небезпек і (або) випадковостей, передбачених в страховому договорі (страховий випадок), яким піддається страхувальник або застраховане ним майно.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, щоб уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеню ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює можливому збитку, то інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат (капіталу, доходів), які він може понести.

Про хеджирування ризику говорять в тих випадках, коли дія, зроблена для зниження ризику зазнати збитки, одночасно приводить і до неможливості одержати дохід.

Між страхуванням і хеджируванням існує принципова різниця. У разі хеджирування ви виключаєте ризик збитків, відмовляючись від можливості отримання доходу. У разі страхування ви сплачуєте внесок, виключаючи тим самим ризик збитків, але зберігаєте можливість отримати дохід.

Страхувальник одержує наступні вигоди від страхування: відшкодування збитків у разі несподіваних втрат; зменшення невизначеності; вивільнення грошових коштів для ефективнішого використання; використання фахівців служби управління ризиком, яке забезпечує страховик.

Страхування є гарантованим джерелом грошових коштів, коли наявність інших джерел може бути обмежена в результаті зазнаних збитків.

Заміна невідомих витрат на певні витрати (страхову премію) – це основна властивість страхування, оскільки страхування означає, що всі ризики інтегруються. Виграш окремого страхувальника забезпечується тим, що у разі страхування для нього ризик несподіваних збитків в будь-якому році не тільки замінюється меншим ризиком, але і обмежується сумою страхових внесків.

Зниження невизначеності також дає економічну вигоду. Грошові кошти, які повинні були б зберігатися у ліквідній формі для покриття несподіваних збитків, можуть тепер бути використані для отримання доходу. Але, слід пам'ятати, що страхування не забезпечує повну фінансову компенсацію збитків і, по-друге, існує багато практичних проблем.

Однією із специфічних форм страхування майнових інтересів є хеджирування – система заходів, що дозволяють виключити або обмежити ризик фінансових операцій в результаті несприятливих змін курсу валют, цін на товари, процентних ставок і т.п. в майбутньому. Такими заходами є: валютні обмовки, форвардні операції, опціони і ін.

Хеджирування – це процес зменшення ризику можливих втрат. Компанія може ухвалити рішення хеджирувати всі ризики, не хеджирувати нічого або хеджирувати що-небудь вибірково. Вона також може спекулювати.

Хеджирування всіх ризиків – єдиний спосіб їх повністю уникнути. Проте фінансові директори багатьох компаній віддають перевагу вибірковому хеджируванню. Якщо вони вважають, що курси валют або процентні стави зміняться несприятливо для них, то вони хеджирують ризик, а якщо рух буде в їх користь – залишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція.

Одним з недоліків загального хеджирування (тобто зменшення всіх ризиків) є досить істотні сумарні витрати на комісійні брокерам і премії опціонів. Вибіркове хеджирування можна розглядати як один із способів зниження загальних витрат.

Інший спосіб – страхувати ризики тільки після того, як курси або стави змінилися до певного рівня. Можна вважати, що якоюсь мірою компанія може витримати несприятливі зміни, але коли вони досягнуть допустимої межі, позицію слід повністю хеджирувати для запобігання подальшим збиткам.

Джерела:

• Балабанов И.П. Основы финансового менеджмента. Уч. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 250 с.
• Балабанов Н.Т. Риск менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 315 с.
• Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. – К.: КНЕУ, 2001. – 215 с.
• Вітлінський В.В та ін. Економічний ризик: ігрові моделі. Навч. посіб – К.:КНЕУ, 2002. – 446 с.
• Дубров А.М. и др. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе: Уч. пособ., 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 224с.
• Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика, 1997. – 167с.
• Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. Методы и задачи моделирования рисковых ситуаций в экономике и бизнесе. – М.: МЭСИ, 1998. – 135 с.
• Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и риск. – М.: Инфра – М, 1994. – 298 с.
• Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками /Пер. с англ. – М.: Инфра – М., 1996. – 220 с.