Чому діяльність розглядається як категорія психологічної науки?

Цілісна діяльність суб’єкта в різних формах та видах – одна з основних категорій психологічної науки. Основною, генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності. Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.

Розрізняють три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен з них визначається своїми мотивами, цілями й засобами.

У грі приваблює сам процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей.

Головна мета навчання – засвоєння знань, навичок, вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Праця пов’язана із свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей.

Основні компоненти структури діяльності:

• процеси діяльності;
• засоби діяльності;
• види діяльності;
• елементи діяльності;
• спонукання до діяльності.

Що таке донаукові психологічні знання?

Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить обширними, можуть певною мірою сприяти орієнтуванню в навколишньому середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.

Чим наукові психологічні знання відрізняються від донаукових?

Донаукові психологічні знання позбавлені систематичності, глибини і доказовості, а тому не можуть бути підставою для справжньої роботи з людьми. Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя, що характеризуються якісно та кількісно.

Основна причина появи помилок у вихованні дітей, як показують дослідження проблем сімейного виховання, відбувається із-за незнання батьками правил виховання дітей. Розумне материнство і батьківство – рідкісний дар, часто незалежний від освіти, професії, матеріального благополуччя. Виховувати дитину методом проб і помилок – соціальне зло. Сім'ї і суспільству тому необхідна науково продумана система сімейного виховання. У Концепції національного виховання України сімейне виховання займає перше місце. Конституція України указує на актуальність, важливість сімейного виховання, на обов'язок батьків містити, навчати і виховувати своїх дітей до повноліття, а також в інших випадках, передбачених законом.

Прагнення людини до самовиховання, самовдосконалення йде своїм корінням в глибоку історію. Все життя людини – це нескінченна боротьба з собою. Подолати себе, виховати себе, перемогти себе – у всіх століттях звучали такі вимоги до людини розумному. Відношення людини до природи, до суспільства, до інших людей так чи інакше є відношення до себе самому.

Форми виховання – це способи організації виховного процесу, в яких реалізуються взаємодія вихователя і вихованців в різних умовах. Організувати виховну роботу в учбовому закладі можна прямо і побічно.

Пряме виховання – вихователь вступає в контакт з одним або декількома вихованцями, прагнучи вплинути на них з допомогою до.–л. методів, прийомів і засобів виховання. Основним правилом прямої дії є уміння вихователя поставити себе на місце вихованця, щоб краще за нього зрозуміти. Пряме виховання вимагає від вихователя підготовки, обліку індивідуальних якостей вихованця, розробки плану індивідуальної бесіди, вибору прийомів дії на особу.