Поняття про психологію. Мозок, психіка, поведінка людини
Що таке донаукові психологічні знання?
Життєві психологічні відомості, джерелом яких є суспільний та особистий досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить обширними, можуть певною мірою сприяти орієнтуванню в навколишньому середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності.
Чим наукові психологічні знання відрізняються від донаукових?
Донаукові психологічні знання позбавлені систематичності, глибини і доказовості, а тому не можуть бути підставою для справжньої роботи з людьми. Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя, що характеризуються якісно та кількісно.
Що вивчає наука психологія?
Психологія, як наука, вивчає факти, закономірності, механізми розвитку та функціонування психіки. Об’єктом вивчення психології є психіка як функція мозку.
Що називається мозком?
Людський мозок – це, можливо, найскладніша з живих структур у Всесвіті. Мозок – це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим індивідам у здійсненні головних життєвих актів. Він виконує безліч дій, які ми усвідомлюємо чи ні.
Які дії контролюються мозком?
Дії, які контролює наш мозок:
- взаємодія з оточенням - зір, слух, тактильні відчуття, нюх, смак, мовлення та ін.;
- функції організму – дихання, регулювання кров’яного тиску й температури, регулювання положення тіла, регулювання рухів, регулювання рефлексів, наприклад, моргання, споживання їжі, пиття, регулювання гормонального статусу;
- розумова діяльність (духовність) – навчання, письмо, малювання, читання, творення, аналізування, розв’язання, вирахування, уява, зосередження, ігнорування, чуттєвість, сон, сновидіння тощо.
Які структури мозку, які беруть участь у сенсорних процесах і внутрішній регуляції?
Структури: таламус, кора великого мозку, зоровий нерв, око, мигдалина, гіпоталамус, гіпофіз, гіпокамп, міст, мозочок, спинний мозок, довгастий мозок, ретикулярна формація, мозолясте тіло, сенсорна кора, рухова кора.
Ділянки та деталі будови мозку: шкарлупа, скронева частка, лобна частка, нюхова головка і нюховий тракт, епіфіз, середній мозок, права та ліва півкулі, латеральне колінчасте тіло, политична частка, боковий шлуночок, кора великого мозку, тім’яна частка.
Що належить до центральної нервної системи (ЦНС) і де вона знаходиться?
До складу ЦНС входять головний та спинний мозок, які розташовані в черепі та хребетному стовпі. За допомогою нервів ЦНС з’єднуються з периферичною нервовою системою.
Що таке переферична нервова система?
Переферичну нервову систему (ПНС) складають нерви, які лежать поза черепом або хребтом. Вважають, що деякі компоненти ПНС можуть функціонувати за досить обмеженого контролю з боку ЦНС. Ці компоненти складають автономну (вегетативну) нервову систему.
Які форми рефлекторної діяльності регулюються корою великих півкуль, спинним мозком і мозковим стовбуром?
Спинний мозок і мозковий стовбур здійснюють головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є вродженими (безумовні рефлекси), тоді як кора великих півкуль – це орган набутих за життя форм поведінки, що регулюються психікою.
Що таке біоструми мозку?
У сучасних дослідженнях застосовують метод запису біострумів. Біоструми – це електромагнітні хвилі різної частоти, що повільно виникають у мозку. За характером запису біострумів можна судити про зміни психічного стану людини. Частота біострумів підвищується, коли людина починає думати!
Яка особлива роль лобних часток мозку?
Лобні частки охоплюють 30% поверхні великих півкуль. Враження лобних часток (захворення, поранення та ін.) викликає зміни в вищих формах поведінки: знижуються розумові здібності, послаблюється вольова регуляція поведінки.
Що таке функціональна асиметрія мозку? В чому роль лівої та правої півкуль?
Функціональна асиметрія головного мозку – різний ступінь виявленості тих чи інших психічних функцій у лівій та правій півкулях. Хоча обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів.
Функцією лівої півкулі (ЛП) є читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, цифрами, символами тощо). ЛП забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення.
Права півкуля (ПП) оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об’єктів.
Що таке психіка і чим вона характеризується?
Психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення дійсності за допомогою механізмів мозку. Психіка характеризується активністю, необхідною часткою якої є спонукання, добір варіантів можливої поведінки, активний пошук найкращого варіанту рішення.
Що таке перша і друга сигнальні системи як регулятори психічних явищ?
У праці «Рефлексы головного мезга» (1863 р.) І.М. Сєченов дійшов висновку, що «...всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси».
Психічні явища – це регулятори, відповіді мозку на зовнішні та внутрішні подразники (реакції на дії навколишнього середовища та стан організму). Це приводить до активності людини, яка опосередковується іншими психічними явищами (почуття, воля, пам’ять тощо) і проявляється в різній поведінці людей.
Сукупність поглядів І.П. Павлова, в яких були експериментально підтверджені ці важливі теоретичні положення, називають учінням про дві сигнальні системи.
Образ предмета (зоровий, слуховий тощо) є сигналом якогось безумовного подразника, що спричинює зміну поведінки та типом умовного рефлексу. Сигнали першої сигнальної системи (“перші сигнали”) – це сигнали, які ми сприймаємо за допомогою зорового, слухового та чуйного аналізаторів. Наприклад, червоне світло світлофора є для водія автомобіля сигнальним подразником, який викликає низку рухальних актів, у наслідок яких машина зупиняється. На відміну від тварин, люди мають другу сигнальну систему, яка функціонує поряд із першою, але має деякі переваги.
В чому роль слова як «сигналу сигналів»?
Сигнали другої сигнальної системи – це слова («другі сигнали»), які вимовляються, чуються, читаються. За допомогою слів можуть бути сигналізовані, заміщені сигнали першої сигнальної системи. Слово їх заступає, узагальнює і може викликати всі ті дії, що їх ініціюють перші сигнали. Отже слово – це «сигнал сигналів».
Що таке механізм зворотного зв’язку як регулятор поведінки?
Активне регулювання поведінки передбачає механізм зворотного зв’язку, тобто оцінку поведінки мозком під кутом зору поставленого завдання. За допомогою цього механізму відбувається зіставлення результату дії з образом, виникнення якого випереджає цей результат, передбачає його як своєрідну модель дійсності.
В чому суть поняття «свідомість» та її структурних елементів?
Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.
Свідомість криє в собі відображення дійсності за допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція.
Які найважливіші характеристики свідомості?
Перша її характеристика полягає в здатності акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви.
Друга характеристика свідомості – чітко закріплене в ній розрізнення суб’єкта і об’єкта, тобто розрізнення “Я” і “Не-Я” людини. Людина є єдиною з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, вивчати й досліджувати сама себе.
Третя характеристика свідомості – забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності.
Четверта характеристика свідомості – наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в почуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків.
Обов’язкова умова формування і прояву зазначених якостей свідомості є мова.
Що таке «несвідоме» як психологічне явище?
Свідомість – це «вищий» рівень функціонування психіки. «Нижчий» рівень утворює несвідоме. Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб’єкт не усвідомлює.
Несвідоме, як психологічне явище, являє собою таку форму відображення дійсності, за якої:
- втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії,
- порушується мовленнєве регулювання поведінки,
- неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.
Що належить до сфери несвідомого?
До сфери несвідомого належать:
- психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);
- реакції-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками («субсенсорні», або «субцептивні» реакції);
- рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторенням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;
- деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.
Які існують класи прояву несвідомого?
Вирізняють чотири класи прояву несвідомого:
- надсвідомі явища (надсвідоме);
- неусвідомлювані спонукання до дій (неусвідомлювані мотиви і смислові установки), коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку;
- неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності (операціональні установки і стереотипи автоматизованої поведінки), зумовлені образами неусвідомлено передбачуваних подій і способів діяння, що спираються на минулий досвід поведінки;
- прояви субсенсорного сприйняття.
До сфери несвідомого входять також «підсвідоме» і «над свідоме».
В чому суть поняття «підсвідоме»?
Підсвідоме – психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. Це лише ті неусвідомлювані феномени, які в даний момент перебувають поза фокусом свідомості, але впливають на її перебіг і при зміні умов переходять у її сферу.
Що таке «над свідомість» як механізм творчої інтуїції?
Надсвідоме – рівень психічної активності особистості під час виконання творчих завдань, який не піддається усвідомлено-вольовому контролю.
Деякі вчені інтерпретують надсвідомість як механізм творчої інтуїції, за якого відбувається рекомбінація колишніх вражень, але на вищому психічному рівні.
Чи існують можливості створення штучного інтелекту?
На межі двох наук – експериментальної науки про нервову систему і кібернетики – закладається підґрунтя для створення пристроїв, які зможуть відтворити окремі етапи збору та опрацювання інформації у складному процесі розумової діяльності.
Одні вчені пробують закласти в комп’ютери програми поведінки, щоб отримати компетентніші та «людиноподібні» системи.
Інші прагнуть створити машинні моделі передбачуваних механізмів роботи мозку, виходячи з особливостей поведінки тварин або зміни активності пов’язаних один з одним нейронів. Потім модель піддають перевірці, намагаючись передбачити, як система реагуватиме на нові умови.
Не виключено, що в майбутньому комп’ютери прийматимуть бездоганні логічні рішення, а ми зможемо «підключати» свій мозок до комп’ютера і фіксувати в його пам’яті свої враження та переживання. Але, на думку більшості вчених, мислення і взагалі духовна діяльність властиві виключно людському мозкові.