Вернадський Володимир Іванович (1863-945) – видатний природознавець, мінералог (створив школу генетичної мінералоги, розробив теорію алюмосилікатів), основоположник геохімії та біогеохімії, створив вчення про живу речовину, біосферу і ноосферу, що має істотне значення для еколого-економічного обґрунтування раціонального природокористування та оптимізації взаємодії суспільства і природи. Академік Петербурзької АН (1912), дійсний член Української АН (1919), член Академії Наук у Парижі та Чеської Академії Наук і Мистецтв, дійсний член Наукового товариства їм. Шевченка. Народився Вернадський у Петербурзі. Походив із старовинного українського козацького роду.

Вікрі (Wycrie) Вільям (н. 1914) – лауреат Нобелівської премії в галузі економіки за 1996. Народився в м. Вікторія (Британська Колумбія, Канада). Після закінчення школи та Академії Phillips Andover в 1931 навчався у Єльському університеті, де в 1935 отримав диплом бакалавра з математики. З 1935 по 1937 навчався в Колумбійському університеті, отримав ступінь магістра з економіки. Працював спершу в комітеті з планування національних ресурсів, а відтак – у відділі податкових досліджень Міністерства фінансів США. Під час Другої світової війни проходив альтернативну службу, половину терміну якої присвятив розробці нового податку на спадкування для Пуерто-Рико. За цю працю Вікрі у 1948 було присуджено ступінь доктора економіки Колумбійського університету. Докторська дисертація Вікрі «Порядок денний для прогресивного оподаткування» була ще раз опублікована як економічна класика. З 1946 Вікрі – викладач Колумбійського університету, в 1958 отримав звання повного професора економіки, а в 1971 – професора політичної економії. З 1982 – почесний професор Колумбійського університету. У 1950 Вікрі входив до спеціальної групи, яка розробила нову концепцію оподаткування для Японії, надавав консультації з податкових питань США і ООН. Член Американської національної академії наук, а з 1992 – президент американської економічної асоціації, почесний професор Чиказького університету.

Візер (Wieser) Фрідріх (1851-1926) – австрійський економіст, послідовник К. Менгєра. В історію світової економічної думки увійшов як автор терміна «маржиналізм», теорії альтернативних витрат виробництва й оригінального трактування концепції вмінення цінності. Студіював право у Віденському університеті, після його закінчення 10 років перебував на державній службі. У 1879–81 разом з Е. Бем-Баверком подорожував по Німеччині, вивчаючи в університетах Гейдельберга, Єни та Лейпціга економічну теорію у В. Рошера, К. Кніса, Г. Гільдебранда. Багато в чому це надихнуло Візера на написання першої економічної праці «Походження і основні закони господарської цінності» (1884). У ній поруч з творчим узагальненням теоретичної спадщини К. Менгера містяться попередні варіанти концепцій альтернативних витрат виробництва і вмінення вартості, вперше в науковий обіг вводиться термін «маржиналізм». Працював викладачем Віденського університету (1884), а відтак – професором німецького університету в Празі (1884-1903). Тут написав найвизначнішу свою працю «Природна цінність» (1899), що в закінченому вигляді містила виклад основних теоретичних поглядів Візера.

Вікселль (Wichsell) Кнут (1851-1926) – видатний шведський економіст. У своїй першій праці, присвяченій проблемі вартості (1843), зробив спробу поєднати вчення австрійської школи політичної економії з теорією цін математичної школи. Розробив цілісну теорію, в якій об'єднав проблеми цін, доходів, грошей і економічного циклу. Зокрема, Вікселль розробляв ідею К. Менгера про взаємозамінюваність факторів виробництва (представники класичної школи вважали, що у виробництві кожного товару можливе застосування лише однієї технологи). Вартість, за Вікселлем, не є постійною об'єктивного величиною і змінюється із зміною уявлення кожного з учасників обміну про ринкову ситуацію.

Клейн (Klein) Лоуренс Роберт (н. 1920) – видатний американський економіст, «батько» сучасного економічного моделювання і прогнозування. Народився в м. Омаха (США), вивчав математику в міському коледжі Лос-Анджелеса. Продовжував навчання у Каліфорнійському університеті, де в 1942 здобув ступінь бакалавра з відзнакою. Навчання в аспірантурі Массачусетського технологічного інституту визначило напрям його майбутньої діяльності (В журналі «Економетрика» Клейн друкує серію рівнянь для аналізу інвестиційних функцій). У 1944 в цьому ж інституті йому присуджено вчений ступінь доктора філософії. Наступні три роки працював у Чиказькому університеті. З 1948 по 1950 займався дослідницькою роботою в Національному бюро економічних досліджень США. В 40-х широкого і системного характеру набула кампанія із «збагачення» кейнсіанського вчення елементами мікроекономічного аналізу. Провідну роль у цьому процесі відіграли відомі американські економісти – Ф. Модільяні, П. Самуельсон, А. Хансен, а також Клейн.