Давньогрецька економічна думка

Давньогрецька економічна думка – економічні уявлення та елементи наукової економічної думки, що сформувалися в античній Греції (V ст. до н.е.) і мали значний вплив на економічну думку Середньовіччя і Відродження, на формування у XVII-XVIII ст. політичної економії як науки та її розвиток.

В економічній історії Давньої Греції розрізняють два періоди.

Перший (патріархальний) – період натурального замкненого ойкосного господарства, коли економічне життя країни зосереджувалося в окремих великих юридичне та економічно автономних сім'ях ("домах"), кожна з яких була складним, переважно землеробським господарством, в якому працювали господарі, а також нечисленні раби. Сильні сім'ї підпорядковували собі навколишнє населення. Общини, що виникали внаслідок розростання й диференціації сімей, були механічним союзом. Господарське життя тієї доби (грецького середньовіччя) позначене багатьма рисами феодального побуту і знайшло художнє відображення у творчості Гомера. Його поеми дають також уявлення про відсутність у той час суспільного поділу праці, значення військової здобичі у самозабезпеченні сім'ї та дуже обмеженої прибережної торгівлі, рабоволодіння; містять зауваження щодо принизливості й непродуктивності рабської праці, щодо значення вмілого управління "ойкосом" (oikos – дім, господарство) тощо.

Другий період (II половина VII ст. до н.е. – завоювання в II-І ст. до н.е. Греції Римом) – торговельно-промисловий. Відбувається поступовий перехід від натурального до товарного господарства. Розширюється морська торгівля, розвиваються та виокремлюються як нові галузі господарства торгівля й обробна промисловість, зростає позичковий капітал і лихварство, підпорядковуючи та розкладаючи ойкосне господарство, передусім дрібних та середніх землевласників; ростуть поліси як торговельно-промислові центри, відбувається суспільний поділ праці й ускладнюється соціальна структура суспільства. Збільшується кількість рабів та обсяг рабської праці, зростає державне господарство і розширюються фінансові функції держави, зокрема щодо утримання війська, флоту й численної міської бідноти, яка поповнювалася за рахунок "вимивання" середнього заможного прошарку населення. Утворюється своєрідна система державного соціалізму, загострюється протистояння між біднотою та плутократією, а також між мешканцями міста й села.

Еволюція господарського побуту у різних місцевостях Давньої Греції цього періоду відображена в економічному законодавстві (реформи Солона), творах Протагора, Сократа, Ксенофонта, Фукідіда, Платона, Аристотеля. Великого значення вони надають економіці (oikonomia – управління господарством) як умінню ефективно управляти господарством, мистецтву адміністративного управління – важливої складової держави, що забезпечує зростання добробуту на основі збереження доходів, мінімізації витрат. Створюється своєрідна філософія господарства: розвиваються ідеї про вагому роль людини в державі й управлінні та підпорядкованість людини державі як вираз істинної справедливості, про суб'єктивний характер людських оцінок та віддання переваг, порівняльну ефективність різних форм власності тощо. Утворах Ксенофонта, Фукідіда, Платона й особливо Аристотеля помітні не лише спроби теоретичного осмислення економічного облаштування суспільства Давньої Греції, а й окреслення понять таких економічних явищ, як обмін, гроші, ціна, торгівля, прибуток, позичковий відсоток тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.