Бюкенен (Buchanan) Джеймс

Бюкенен (Buchanan) Джеймс – (1919) – американський економіст лауреат Нобелівської премії 1986 «за дослідження договірних і конституційних основ теорії прийняття економічних і політичних рішень». Бюкенен народився в м. Мьорфрісборо (штат Теннессі) в сім’ї фермера. Закінчив педагогічний коледж в Середньому Теннессі, а в 1941 – економічний факультет університету Теннессі зі ступенем магістра. Цього ж року був призваний на військову службу. Під час Другої світової війни Бюкенен служив у штабі флоту в Пірл-Харборі та на Гуамі. По закінченні війни продовжує навчання в Чиказькому університеті, де відвідує лекції професора економіки Ф. X. Найта.

Згодом Бюкенен писав, що, приїхавши до Чикаго, соціалістом ліберального змісту, через шість тижнів після початку відвідування курсу Найта з теорії цін, „перетворився на ревного адвоката ринкової економіки”. Значний вплив на формування поглядів та інтересів Бюкенен справив шведський економіст К. Віксель, дисертацію якого з проблем оподаткування (1896) Бюкенен переклав англійською мовою. К. Віксель розглядав політику як процес складного, взаємовигідного обміну між громадянами і структурами, які вони створюють для організації суспільства. Він також стверджував, що реформа економічної політики вимагає зміни правил, у межах яких діють політичні лідери. Концепції Найта і Вікселя спричинилися до розробки Бюкененом теорій суспільного вибору та конституційної економіки. У 1948, ставши доктором економіки, Бюкенен працює в університеті Теннессі, а в 1951-55 – в університеті Флориди. В 1955-56 навчальному році, отримавши стипендію Фулбрайта, іде до Рима та Перуджі, де вивчає класичні праці італійських економістів у сфері теорії суспільних фінансів та розвиває свої власні ідеї про взаємовідносини між політичними структурами й економічного політикою. Повернувшись після стажування до США, Бюкенен отримує посаду професора та декана економічного факультету у Вірджинському університеті (м. Шарлоnсвілль). У 1957 разом з професором економіки Дж. Наттером створює Центр досліджень в галузі політичної економії їм. Томаса Джефферсона – «співтовариство вчених, які мріяли зберегти соціальний лад, що ґрунтується на індивідуальній свободі, а також запобігти зростанню технічної спеціалізації в економіці». З 1957 по 1969 Бюкенен виконував обов'язки директора цього Центру. У 1963 разом з Г. Таллоком, стажистом Центру, створює Комітет з прийняття не ринкових рішень, який став попередником Центру вивчення суспільного вибору. З кінця 60-х і до початку 80-х Бюкенен працює спершу професором Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, відтак у Вірджинському університеті Блекбурга (як провідний професор), де разом з Таллоком створює Центр вивчення суспільного вибору і стає його генеральним директором. З 1983 до виходу на пенсію Бюкенен працює професором в університеті Джорджа Мейсона, сюди ж переводять і Центр вивчення суспільного вибору (м. Ферфакс, штат Вірджинія). За свою більш як 40-річну наукову діяльність Бюкенен здобув міжнародне визнання як учений, сфера досліджень якого – теорія суспільного вибору та застосування економічних методів до галузей, що традиційно належали до політологи. Головні категорії Бюкенена – індивіди, приватні особи, здатні приймати такі раціональні рішення, які є вигідними для суспільства загалом. Теорія суспільного вибору Бюкенена покликана передбачити, яким чином поведінка індивідів у певній політичній ролі (як виборців чи платників податків, політиків або членів політичних партій, урядовців чи суддів) впливає на стан політичного співтовариства загалом. Економічна теорія Бюкенена намагається поєднати поведінку індивідів у їх економічній ролі покупців чи урядовців, інвесторів чи виробників з результатами, що виявляються на рівні економіки загалом. Вивчаючи політику як складний взаємовигідний обмін, Бюкенен виділяє два концептуально різні рівні суспільного вибору – початковий конституційний рівень (до прийняття конституції) та постконституційний рівень. Дослідження першого передбачає розробку економічної теорії конституції, другий – це розробка економічної теорії політичних інститутів. Різниця між цими рівнями вибору може бути виявлена як аналогія вибору, який люди роблять під час гри, тобто спершу вибираються правила, а відтак відбувається визначення стратеги гри в межах цих правил. В загальному вигляді конституція може бути представлена як набір правил для ведення політичної гри, а щоденні політичні дії – результат гри в межах конституційних правил. У своїх працях Бюкенен показав, що використання цієї аналогії допомагає зрозуміти чимало складних процесів. Подібно до того, як правила гри формують и ймовірний результат, конституційні правила формують результати політики або ж ускладнюють їх досягнення. Таким чином, поліпшення результатів політики або ж результатів процесу прийняття законодавчих чи управлінських рішень, за Бюкененом, потребує змін або реформи конституції. В основу пошуку кращих правил будь-якої гри покладено аналіз того, в якому ймовірному напрямі відбуватиметься гра за різними правилами. Різниця між конституційним та постконституційним вибором вперше викладена Бюкененом у спільній з Г. Таллоком праці «Обчислення згоди» («The Calculus of Concert», 1962). У ній знайшли свій розвиток погляди К. Вікселя на політику як процес складного взаємовигідного обміну, ставиться питання про те, яким чином можуть бути організовані ці обміни, щоб всі учасники змогли розраховувати на отримання чистого позитивного результату на рівні конституційного вибору. Особливий інтерес при цьому становить пошук політичних правил і процедур, які повинні керувати вибором колективної чи урядової політики. Це питання учені аналізують з позицій окремих індивідів, що стоять перед вибором альтернативних правил прийняття рішень і процедур, враховуючи, що пізніше ці індивіди змушені будуть приймати рішення в межах цих правил і процедур. Досліджувалися різноманітні правила прийняття рішень і процедур, зокрема правило кваліфікованої більшості, правило простої більшості, правило взаємних послуг, база репрезентативності, двопалатні та однопалатні законодавчі органи. Застосування цих правил Бюкенен досліджує у працях «Суспільні фінанси і демократичний процес» (1967), «Попит і пропозиція суспільних товарів» (1968). Проблемам держави та її ролі в суспільстві Бюкенен присвячує працю „Межі свободи між анархією та Левіафаном” (1975). В ній він розмежовує державу-захисника та державу виробника Конституційний договір (або набір правил і процедур, в межах яких існує політична організація), на думку Бюкенена, зумовлює законодавче встановлення держави-захисника. Ця структура визначає права власності й контролю індивідів за ресурсами, стимулює приватні контракти й обмежує владу держави. Виникнення держави-захисника – це перехід від анархії до політичної організації. В економічній сфері торгівля та обмін виробленими приватним чином товарами та послугами можуть сприяти взаємній вигоді учасників цього процесу. Що ж до держави-виробника, то в ідеалі вона стимулює постконституційний контракт між громадянами щодо їх попиту на товари та послуги, які споживаються спільно. Однак поведінка індивідів та їхня діяльність у політичній структурі суспільства як політиків, керівників чи бюрократів сприяє посиленню ролі держави в постконституційній стадії. Це призводить до загрози Левіафана, тобто загрози автократичної держави. Вихід з цього Бюкенен вбачає у тому, щоб використовувати сучасні теорії політики, управління та бюрократи для формування інститутів і правил, які б обмежували певну політичну поведінку. В наступних працях – «Демократія в дефіциті» (1977), «Владу обкладати податком» (1980) Бюкенен аналізує й розвиває проблему необхідності конституційної реформи, яка б обмежувала повноваження уряду при проведенні економічної політики. Зокрема, конституційні обмеження на повноваження уряду в галузі оподаткування Бюкенен обґрунтовує, виходячи з моделі постконституційної політики, в якій уряд розглядається як орган, що має на меті максимізацію прибутку. Крім Нобелівської премії, Бюкенен відзначений почесною премією в галузі політичної економії Ф. Е. Сейдмана університету Теннессі (1984). Він почесний доктор Цюрихського (Швейцарія) та Гессенського (Німеччина) університетів, почесний член Американської економічної асоціації та член Американської академії наук і мистецтв.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.