Гобсон (Hobson) Джон

Гобсон (Hobson) Джон (1858-1940) – англійський економіст, представник інституціонального напряму в економічній теорії. Закінчив коледж Лінкольна в Оксфордському університеті. В 1887–97 читав курс англійської літератури та політичної економії в Оксфордському і Лондонському університетах. Гобсон увійшов в історію економічної думки як прихильник і один з авторів теорії недоспоживання, надмірного заощадження, яку розвинув, зокрема, у праці «імперіалізм». Стверджував, що недоспоживання у країнах-метрополіях зумовлює потребу в ринках збуту, а це, у свою чергу, породжує імперіалістичну експансію. Надлишок товарів на внутрішньому ринку, їх надвиробництво створює стимул до зовнішньої експансії. Капіталістичний устрій вважав глибоко аморальним, США розглядав як переплетіння безжалісної конкуренції з безжалісною монополією.

Теорія Гобсона про надмірне заощадження не узгоджувалася з положеннями теорії вільної ринкової економіки, зокрема з тим, що турбота людини економічної про свої інтереси, у т. ч. заощадження, сприяє прогресу суспільного добробуту. Надмірне прагнення до заощаджень, на думку Гобсона, підриває багатство суспільства, позбавляє працівників роботи, призводить до зниження заробітної плати, інших негативних явищ. Водночас головну причину економічних криз за капіталізму він вбачав у недостатній купівельній спроможності народних мас, у несправедливому розподілі доходів у суспільстві. Вважав, що для функціонування капіталістичного суспільства необхідна значна економічна рівність у доходах і володінні власністю. Гобсон став теоретиком Лейбористської партії Великобританії. Проте він не дав чіткого визначення головної причини економічних криз. Стверджував, що для захисту своїх інтересів капіталісти намагатимуться зміцни і й власні позиції, насамперед збільшуючи військові витрати. Оцінюючи капіталізм загалом, Гобсон дійшов висновку, що ця економічна система не забезпечить загального добробуту, і головну причину цього слід шукати у сфері розподілу. Критикував тезу класичної школи політичної економи, що вигода однієї особи автоматично зумовлює збагачення всього суспільства. З методологічного погляду, необґрунтованість цієї тези полягала у механічному перенесенні властивостей окремої частинки на ціле. Гобсон розрізняв мінімальну і незалежну заробітну плату. Перша повинна забезпечувати рівень, необхідний для підтримання працездатності робітника й утримання його сім'ї. Друга має складатися з частини, яка гарантує існування і збереження робочої сили й частини прогресуючої продуктивності, що повинна забезпечувати зростання пропозиції на ринку продуктивнішої робочої сили. Критикуючи концепцію граничної продуктивності, Гобсон стверджував, що жодному з факторів виробництва не можна приписувати специфічну продуктивність. Важливого значення надавав середній продуктивності декількох одиниць певного фактора. Гостро критикував теорію граничної корисності, вважав, що в суспільстві, де панує недосконала конкуренція, маржиналізм є хибною теорією. Ціни, на думку Гобсона, змінюються під впливом змін середніх витрат на весь комплекс факторів, а ціни пропозиції визначаються середніми витратами. Помилковість закону знижувальної дохідності, за Гобсоном, полягає в тому, що один фактор розглядається як постійний, а інші – як змінні. Загалом маржиналізм ізольовано трактує витрати окремих факторів, ігнорує цілісний характер виробництва. Величезним обманом Гобсон називав тезу маржиналістів, що всі зміни в економіці слід розглядати як безкінечно малі й безперервні. Економіка, на думку Гобсона, складається з дискретних виробничих одиниць. Політичну економію вчений трактував як мистецтво спрямовувати матеріальні інтереси людей на досягнення матеріального добробуту. Прагнув створити гуманістичну політичну економію. Справедливою економічною системою вважав ту, в якій продукти є втіленням найнижчих сукупних витрат і найвищої сукупної корисності. Для перебудови суспільства на думку Гобсона, слід замінити мотив приватного прибутку прямим суспільним контролем процесу виробництва, встановити суспільний контроль за бізнесом і за необхідності усуспільнити монополії. Важливими рисами імперіалізму Гобсон називав конкуренцію декількох імперіалістів, переважання фінансиста над торгівцем.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.