За КпШС України порядок сплати чи стягнення аліментів регулювала одна-єдина ст. 92, що знаходиться у главі 12 "Аліментні обов'язки батьків та дітей". Ч. 3 ст. 97 поширює дію цієї статті і на аліментні відносини інших членів сім'ї та родичів. Проте у законі нічого не сказано про аліментні зобов'язання подружжя. Слід погодитись з В.П. Масловим, який свого часу зазначав, що добровільний порядок сплати аліментів поширюється на всіх суб'єктів аліментних зобов'язань відповідно до ст. 23 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю.

У юридичній літературі з проблем сімейного права звичайно зазначалось, що для цієї правової галузі характерним є імперативний метод регулювання суспільних відносин. При цьому підкреслюється, що зміст аліментних зобов'язань встановлюється законом імперативно, а тому він не може бути змінений угодою сторін, отже, законодавець не залишає простору для ініціативи суб'єктів аліментних правовідносин.

Наявність власного метода правового регулювання є важливою ознакою самостійності певної галузі права. Якщо метод правового регулювання у цивільному праві є диспозитивним і виникнення суб'єктивних прав та обов'язків в більшості пов'язано з договорами, то в сфері сімейного права угода його суб'єктів взагалі не виступає підставою виникнення особистих і майнових прав та обов'язків.

Особлива увага у сімейному законодавстві приділяється регулюванню відносин по утриманню батьками своїх неповнолітніх дітей. Ці відносини мають велике значення і ґрунтуються на пануючих у суспільстві моральних принципах. Врегульовані правовими нормами, вони забезпечуються примусовою силою держави.

Подружжя серед суб'єктів аліментних правовідносин займає особливе місце, оскільки чоловік та дружина не є родичами, їх відносини не охоплюються також: поняттям свояцтва. Сім'я як природне об'єднання осіб переважно заснована на шлюбі, саме така сім'я найбільш повно може реалізувати свої соціальні функції.

Класифікацію сімейних правовідносин можна проводити за різними критеріями. За своєю юридичною природою сімейні правовідносини діляться на особисті немайнові та майнові. Особисті немайнові правовідносини виникають при укладенні та припинені шлюбу, обранні подружжям прізвища при укладанні та розірванні шлюбу, при зміні прізвища, при вирішення питань, пов'язаних з материнством та батьківством, з повагою до індивідуальності, розподілом обов'язків та вирішенням питань життя у сім'ї, з особистою свободою, з обов'язком подружжя турбуватися про сім'ю. До них також відносяться відносини, пов'язані з реалізацією дитини права жити та виховуватись у сім'ї, на спілкування з батьками та іншими родичами, на захист прав та інтересів дитини та ін.