Аліментні правовідносини в Україні

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою, на конституційному рівні знайшов також, закріплення обов'язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей, що підкреслює важливість цих відносин.

У Концепції державної сімейної політики, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 p., зазначається, що сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, якій відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором демографічного потенціалу.

Сім'я у всіх країнах та народів є основним осередком суспільства, життя довело безглуздість тверджень комуністичних ідеологів про відмирання сім'ї як соціального інституту та аліментних відносин. У сучасному громадянському суспільстві сім'я виконує цілий ряд функцій, однією з них є функція добування засобів існування для членів сім'ї. Пов'язані з виконанням цієї функції аліментні відносини мають важливий характер на сучасному етапі соціально-економічного розвитку, особливо це стосується утримання батьками своїх неповнолітніх дітей.

Незалежно від рівня державної соціальної допомоги сім'ї зберігає своє значення індивідуальний фактор матеріального забезпечення членів сім’ї, до того ж за складної соціально-економічної ситуації держава не в змозі забезпечити всім громадянам високий рівень життя за рахунок соціальної допомоги. Як зазначається у Концепції державної сімейної політики, перехід до ринкових економічних відносин змінив співвідношення джерел забезпечення сім'ї і сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу.

Разом з тим у шлюбно-сімейному законодавстві України донедавна було відсутнє закріплення поняття сім’ї, членства у сім'ї, а у науці сімейного права поширена думка про недоцільність законодавчого визначення цього поняття. У Сімейному кодексі України, прийняття якого є визначальним кроком вперед на шляху вдосконалення правового регулювання сімейних відносин, знайшло своє нормативне визначення поняття сім'ї.

У зв'язку з прийняттям Сімейного кодексу України глибокого наукового аналізу потребують законодавчі новели у регулюванні аліментних відносин. Особливо це стосується визначення розміру аліментів, зокрема на неповнолітніх дітей, порядку виконання аліментних обов'язків. Потребує уточнення коло суб'єктів аліментних зобов'язань, наукового вирішення питання про співвідношення поняття "суб'єкт аліментного зобов'язання" та "член сім'ї".

Раніше шлюбно-сімейне законодавство не передбачало можливості укладення угод про сплату аліментів, а існуючий порядок добровільної сплати аліментів шляхом подання заяви за місцем роботи не міг належним чином захистити інтереси одержувача платежів. Крім того, у сімейному праві України до останнього часу була відсутня відповідальність за неналежне виконання аліментних зобов'язань, деякі науковці власне примусове стягнення аліментів розглядали як сімейно-правову відповідальність.

Таким чином, вирішення цих проблем у новому Сімейному кодексі України, науці сімейного права і подальше впровадження результатів наукових розробок у законодавство є актуальним, враховуючи ту обставину, що індивідуальний фактор матеріального забезпечення є досить важливим навіть у розвинених країнах.

У сімейному праві аліментним правовідносинам приділялась значна увага, проте в результаті корінних змін у соціально-економічному житті суспільства постали нові наукові проблеми. У науці сімейного права України донедавна було відсутнє окреме комплексне дослідження інституту аліментних зобов'язань з врахуванням змін у шлюбно-сімейному законодавстві та потреб правозастосовчої практики. Монографії О.Й. Пергамент та З.В. Ромовської вийшли у світ відповідно у 1951 та 1973 році, праця Г.П. Грішина (1988 р.) має практичний характер, автор зосереджує свою увагу на аналізі діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства радянських республік колишнього СРСР.

Слід відзначити дисертаційне дослідження A.M. Антокольскої (1988 p.), проте воно здійснене на базі діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства РРФСР, а у 1996 р. у Росії прийнято новий Сімейний кодекс, де були частково реалізовані результати зазначеної наукової праці. Досвід російського законодавця щодо реформування шлюбно-сімейного законодавства також потребує наукового осмислення та критичної оцінки.

В основу цієї праці автором була покладена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, що була підготовлена на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до Цільової комплексної програми "Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки".

Науково-теоретичну базу монографії склали праці таких вчених-юристів, як М.В. Антокольська, В.І. Божко, О.П. Віхров, Є.М. Ворожейкін, О.В. Дзера, Н.М. Єршова, І.В. Жилінкова, Ю.А. Корольов, Л.П. Короткова, М.С. Малєін, В.Ф. Маслов, Г.К. Матвеев, О.М. Нечаева, В.П. Нікітіна, Л.І. Пацева, О.Й. Пергамент, З.А. Підопригора, О.А. Пушкін, А.М. Рабець, З.В. Ромовська, В.О. Рясенцев, Ю.С. Червоний, Я.М. Шевченко, В.П. Юрасов, О.А. Явор та інших.

Метою цього дослідження є системний аналіз інституту аліментних зобов'язань, а також вироблення на цій основі пропозицій по вдосконаленню правового регулювання аліментних відносин та практичних рекомендацій правозастосовчим органам.

Особлива увага приділяється аналізу підстав виникнення та суб'єктного складу аліментних зобов'язань, дослідженню співвідношення понять "суб'єкт аліментного зобов'язання" та "член сім’ї", правових норм, що регулюють визначення розміру аліментів та встановлюють спрощений порядок їх стягнення, законодавчих новел щодо договірного регулювання аліментних відносин.

Структура роботи обумовлена послідовністю наукового дослідження інституту аліментних зобов'язань. Спочатку аналізуються коло та особливості сімейних правовідносин, потім послідовно розглядаються аліментні права та обов'язки подружжя (колишнього подружжя), батьків і дітей, а також: інших членів сім'ї та родичів, примусовий та добровільний порядок виконання аліментних обов'язків.

Сформульовані у монографії пропозиції і висновки можуть бути використані при вдосконаленні правового регулювання аліментних відносин. Основні теоретичні висновки – у науково-дослідницьких цілях для подальшого вивчення інституту аліментних зобов'язань, аналізу законодавчого визначення поняття "сім'я", "член сім'ї". Ця робота також може бути використана у навчальному процесі при викладанні курсу "Сімейне право України" та підготовці підручників, навчальних посібників, а отримані рекомендації – у правозастосовчій практиці.

Джерело – глава з монографії:

Афанасьева Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Монографія / МВС України, Луг. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 224 с.