Виховні цілі конкретизуються в основних напрямах або частинах виховання: етичному; естетичному; національному; військово-патріотичному; екологічному; правовому; трудовому; економічному; фізичному.

1. Етичне виховання має цілі: формування етичної свідомості особи, розвиток благородних відчуттів, умінь і звичок культурної поведінки в суспільстві. Основні завдання етичного виховання:

• формування позитивного відношення до етичних норм і правил;
• засвоєння етичних знань, понять, формування ідейно-етичних переконань;
• виховання етичних відчуттів, відносин: відчуття довга, гідності, делікатності, т.п.;
• привиття норм і правил поведінки;
• привчання до виконання трудових доручень, пов'язаних з самообслуговуванням, гігієною.

Методи виховання – це сукупність засобів і прийомів, що впливають на психіку вихованця відповідно до заданої мети. Засоби виховання – це усне слово, методична допомога, підручники, художня література, наука, мистецтво, музика, спорт, засоби масової інформації і ін., з їх допомогою вихователь формує і розвиває відчуття, мотиви, якості, відносини. Прийоми виховання – це приватні способи використання вихователем засобів виховання. Метод виховання ефективний лише за наявності в нім перевірених на практиці засобів і прийомів і узгоджується з іншими методами виховної роботи.

Принципи виховання – основні початкові положення, виконання яких дозволяє вихователеві добитися якнайкращих результатів у формуванні особи вихованця. Основні принципи виховання:

1. Принцип цілеспрямованості і ідейності виховання орієнтує вихователя на конкретну мету в його роботі, прихильну системі передових ідей і ідеалів свого часу. Вибір мети виховання залежить від діагнозу рівня морального, політичного, правового розвитку вихованця і від оцінки важливості досягнення її на даному етапі виховної роботи. Цілеспрямованість виховання припускає планування. Раніше бувало: план виховної роботи складався поспішно і зводився до перерахування одноманітних заходів, якими вихователь «охоплював масу». Але життя довело, що планувати виховання можна не тільки для групи, колективу, але і для однієї людини.

Проблема виховання є одній з найскладніших, суперечливих і важких для вирішення завдань в загальній системі освіти. Складність визначається: відсутністю критеріїв оцінки результатів; труднощами організації процесу виховання; багатогранністю завдань виховання, тривалістю виховного процесу.

Виховання – в широкому педагогічному розумінні слова – сукупність всіх впливів, направлених як на дитину, так і на дорослого. Виховання – це цілеспрямований і систематичний процес впливу вихователя на вихованців з метою привити їм якості, які цінуються людьми і суспільством.

Засоби навчання – матеріальні об'єкти, предмети природи, а також штучно створені людиною, використовувані в учбовому процесі як носії учбової інформації і інструменту діяльності педагога і цілей навчання, виховання і розвитку, що вчаться для досягнення.

Класифікація засобів навчання:

1. Натуральні об'єкти включають предмети дійсності для безпосереднього вивчення: зразки і колекції матеріалів, інструментів, деталей, рослин, чучела, мікропрепарати.
2. Зображення і відображення матеріальних об'єктів (оригіналів) – моделі, муляжі, макети, таблиці, ілюстративні матеріали, кінофільми, транспаранти, видео- і звукозаписи.
3. Засоби навчання, що представляють описи предметів і явищ умовними засобами (слова, знаки, графіки), – таблиці, схеми, графіки, діаграми, плани, карти, підручники.
4. Технічні засоби навчання (ТСО): проекційна і звуковідтворююча апаратура (діапроектори, графопроекторы, відеомагнітофони і ін.); тренажери, ЕОМ.