Принципи виховання

Принципи виховання – основні початкові положення, виконання яких дозволяє вихователеві добитися якнайкращих результатів у формуванні особи вихованця. Основні принципи виховання:

1. Принцип цілеспрямованості і ідейності виховання орієнтує вихователя на конкретну мету в його роботі, прихильну системі передових ідей і ідеалів свого часу. Вибір мети виховання залежить від діагнозу рівня морального, політичного, правового розвитку вихованця і від оцінки важливості досягнення її на даному етапі виховної роботи. Цілеспрямованість виховання припускає планування. Раніше бувало: план виховної роботи складався поспішно і зводився до перерахування одноманітних заходів, якими вихователь «охоплював масу». Але життя довело, що планувати виховання можна не тільки для групи, колективу, але і для однієї людини.

2. Принцип обліку державних і національних інтересів у вихованні зобов'язує вихователя керуватися в своїй роботі Конституцією України, що регламентує основи державного, суспільного і національного пристрою України. Держава піклується про те, щоб кожен громадянин України був освіченою і вихованою людиною. У Конституції України указується: «Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою». Обов'язковим також є всебічна вихованість громадянина України. Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільний вираз своїх поглядів, переконань, що має на увазі і вільне виховання, але в допустимих межах, коли не порушуються права, свободи, гідність інших людей, не порушується законодавство.

3. Принцип гуманності виховання – основоположна закономірність формування особи як вищій соціальній цінності. Гуманність виховання реалізується двома шляхами: гуманним, людяним відношенням вихователя до вихованця і формуванням у вихованця гуманістичних якостей особи. Щоб виховати вільну людину в демократичній країні, потрібно виключити диктат і жорстокість вихователя по відношенню до вихованця. Гуманне відношення до вихованця народжує бажання бути добрим, чуйним, чуйним, а потім це бажання перетворюється на стійке етичне переконання і гуманістичні риси особи.

4. Принцип демократизації виховання виключає авторитарний стиль вихователя, жорсткість вимогливості, упередженість і надмірну різкість в критиці недоліків вихованця. Принцип зобов'язує вихователя створювати такі умови, при яких вихованці розвивали б ініціативу, гласність, громадську думку, активно прагнули б до самовиховання. Він відображає співпрацю у виховній роботі, і припускає спілкування вихователя з вихованцями, при якому обидві сторони процесу є рівноправними, такими, що інформують і виховують один одного.

5. Принцип виховання особи в колективі, групі – найважливіша закономірність соціалізації дитини, підлітка, хлопця. Будь-яка група (сім'я, студентська група і ін.) грає свою роль у вихованні учнів лише тоді, коли вони вважають себе членами цієї групи. Вихователеві потрібно знати, до якої групи входить вихованець, яку соціальну роль він в ній грає, чи має авторитет, кому наслідує або кому підкоряється, що дозволить вибрати педагогічні прийоми дії на вихованця. Виховувати одну людину складно, але виховувати групу ще складніше. У групі діють різні соціально-психологічні чинники: симпатії – антипатії, дружба – ворожнечі, тяжіння – відштовхування. У групі зароджується групова думка, яка інший раз діє сильніше на хлопцеві або дівчину, чим цикл лекцій про виховання.

6. Принцип індивідуального підходу у вихованні зобов'язує вихователя всесторонньо знати кожного вихованця і на цій основі диференціювання розвивати у нього особові якості. Кожній людині властиві неповторні риси і якості, що склалися в ході його індивідуального розвитку: спадкові і вікові особливості, інстинкти і завдатки, тип нервової системи, відчуття, сприйняття, уяви, пам'ять, увага, мислення, мова, емоції. Конкретний вихованець має свою індивідуальну структуру, зміст якої неоднаково на різних етапах його розвитку і виховної дії. Чим якісний виховання, тим більшою мірою виявляються у вихованця позитивні властивості особи.

7. Принцип опори на позитивне у вихованні полягає в тому, щоб використовувати кращі, позитивні якості вихованця і спиратися на них в процесі розвитку його особи. Виховання не можна здійснювати тільки шляхом боротьби з недоліками. Щоб виховати особу, потрібно на кожному етапі її розвитку показувати паростки достоїнств, вірити в те, що вони стануть стрижнем характеру і визначать життєву позицію людини. Опора на позитивне у вихованні має глибокий психологічний сенс: добрі початки ростуть швидше, якщо про них пам'ятають і добре говорять. Добре слово народжує упевненість у власні сили.

8. Принцип зв'язку виховання з навчанням відображає важливу закономірність освіти – освіта в Україні направлена на всебічний розвиток людини. Правильно організований учбовий процес в учбових закладах вирішує двоєдину задачу: «навчаючи – виховуй, виховуючи – навчай». Педагог на кожному занятті зобов'язаний керуватися конкретною метою виховання. Він розвиває розум і пам'ять, формує світогляд і переконання, привчає учнів до інтелектуальної праці, виховує особу. Програму навчання необхідно пов'язати з програмою виховання.

9. Принцип єдності і узгодженості виховних дій припускає єдність вимог до вихованців і єдність педагогічних дій на них. К.Д. Ушинський відзначав, що численні виховні впливи на дітей, не зв'язані загальним виховним напрямом, не досягають своєї мети. Єдність вимог і дій на учнях необхідна в рамках педагогічного колективу, в роботі школи і сім'ї. Школа повинна переконати батьків в необхідності єдиного підходу до учнів однієї і тієї ж вікової групи з боку всіх дорослих членів сім'ї.

10. Принцип зв'язку виховання з життям, працею, реаліями суспільства зобов'язує вихователя йти в ногу з розвитком суспільства, враховувати трудову діяльність батьків, склад сім'ї, взаємини в сім'ї, постійно змінні умови життя вихованців. Людина з дитинства повинна бачити мир в світлі добра, краси, істини. Але реалії сучасного життя такі, що дитина, ще не усвідомивши прекрасне, стикається з дивно потворним оточенням. Важливо в процесі виховання з'єднати працю інтелектуальний насилу фізичним.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.