Методи навчання

Метод (від грецьк. metodos) – буквально означає спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність. Метод навчання – спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і навчаних, направленою на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Виділяють наступні групи методів навчання:

1. методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності;
2. методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності;
3. методи контролю і самоконтролю в процесі навчання.

Методи організації учбово-пізнавальної діяльності підрозділяються на наступні чотири підгрупи:

1. Словесні, наочні, практичні методи.
2. Репродуктивні і проблемно-пошукові методи.
3. Індуктивні і дедуктивні методи.
4. Методи самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача.

До словесних методів навчання відносяться: розповідь, лекція, бесіда і ін. Розповідь. Це усний оповідний виклад змісту учбового матеріалу, що не переривається питаннями до учнів. Учбова лекція припускає усний виклад учбового матеріалу, що відрізняється більшою ємкістю, чим розповідь, більшою складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. Бесіда. Метод бесіди припускає розмова викладача з учнями, організовувана за допомогою ретельної продуманої системи питань, вчаться до засвоєння системи фактів, що поступово підводять, нового поняття або закономірності.

Наочні методи навчання підрозділяють на: методи ілюстрацій, методи демонстрацій. Метод ілюстрацій – припускає показ таким, що вчиться ілюстративної допомоги: плакатів, карт, зарисовок на дошці, картин, портретів учених і ін. Метод демонстрацій – зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок, різного роду препаратів.

До практичних методів відносять письмові вправи – виконання завдань по різних предметах, лаб. досліди і практикуми, виконання трудових завдань в майстернях, учбових цехах, учнівських бригадах, заняття з повчальними машинами, з тренажерами.

Репродуктивні методи припускають сприйняття і запам'ятовування такою, що повідомляється вчителем або іншим джерелом учбової інформації. Проблемно-пошукові методи навчання – застосовуються в ході проблемного навчання. Створюється проблемна ситуація, організовується обговорення можливих підходів до дозволу проблемній ситуації, підтверджує правильність виводів.

Застосування індуктивних або дедуктивних методів означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, що вивчається, – від приватного до загального або від загального до приватного. Індуктивний метод – від приватного до загального. Дедуктивний метод – від загального до приватного.

Методи самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача, як наголошувалося раніше, виділяються на основі оцінки міри самостійності учнів у виконанні учбової діяльності, а також ступені управління цією діяльністю з боку викладача. Самостійна робота виконується: за завданням викладача при опосередкованому управлінні нею, що за власною ініціативою вчиться, без вказівок викладача.

Методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності підрозділяються на наступні підгрупи:

1. Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання.
2. Методи стимулювання і мотивації відповідальності у навчанні.

Методи формування пізнавальних інтересів у учнів:

1. Метод емоційного стимулювання.
2. Стимулюючий вплив змісту навчання.
3. Пізнавальні ігри.
4. Учбові дискусії.
5. Ситуації пізнавальної суперечки.
6. Стимулювання за допомогою аналізу життєвих ситуацій.
7. Створення ситуацій успіху в ученні.

Методи стимулювання довга і відповідальності в ученні:

1. Роз'яснення суспільної і особової значущості учення.
2. Пред'явлення вимог, привчання до виконання вимог.
3. Заохочення їх за добросовісне виконання своїх обов'язків.
4. Оперативний контроль за виконанням вимог.
5. Вказівки на недоліки, осуд для відповідального відношення до учення.

Методи контролю і самоконтролю в процесі навчання підрозділяються на наступні підгрупи:

1. Методи усного контролю і самоконтролю.
2. Методи письмового контролю і самоконтролю.
3. Методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю.

Методи усного контролю. Контроль здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опиту.

Метод письмового контролю. В процесі навчання ці методи припускають проведення письмових контрольних робіт, творів, викладів, диктантів, письмових заліків.

Методи лабораторного контролю. Контрольні лабораторні роботи виконуються по фізиці, хімії і ін. предметам. У роботи включається перевірка умінь користуватися інструментами, вимірювальними приладами, вирішення експериментальних завдань.

Методи машинного контролю. Проводяться особливо по предметах природно-математичного циклу. Програми для контролю складаються, як правило, по методиці контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються або цифрами, або у вигляді формул.

Методи самоконтролю. Вдосконалення контролю вимагає розвитку у навиків, що вчаться, самоконтролю за ступенем засвоєння учбового матеріалу, уміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, намічати способи усунення пропусків, що виявляються.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.