Поняття неконтрольованої економіки
Сфери економіки, що функціонують поза державним контролем, сьогодні ще не мають чітко визначеної термінології. В Україні, як і у ФРН, вони здебільшого називаються тіньовою економікою.
В офіційній термінології світових організацій (Міжнародна організація праці, Організація Об'єднаних Націй) сфера економіки, що не контролюється державою, вперше була визначена «неформальною економікою» у 1972р. Цей сектор економіки визначався як сфера, де функціонують незалежні, дрібні суб'єкти господарювання з декількома робітниками, частіше членами родини, з незначним капіталом, невисоким рівнем технологій і кваліфікації праці, наслідком чого є нестабільність зайнятості і нерегулярні, низькі доходи.
Сьогодні для України цей сектор має дуже розповсюджену структуру. Йому притаманна таємність від державних структур зайнятості і підприємництва. З цієї точки зору неформальна економіка близька до тіньової. Але її характерними ознаками є відсутність офіційної реєстрації, нестабільність, низькій рівень доходів, в той час, коли тіньова економіка - це формально визначений сектор економіки, в якому приховуються доходи від оподаткування.
З іншого боку, до неформальної економіки залучають економіку домашнього господарства, внутрішньогосподарчий обіг, діяльність добродійних і релігійних організацій, яку можна кваліфікувати як традиційний сектор економіки. Першою, характерною ознакою цього сегменту є внутрішньогосподарчий обіг, коли продукт не виходить на суспільній ринок, а його виробництво і споживання має «натуральний» характер. їх діяльність не має прибуткового характеру, тому не може оподатковуватись. Якщо доходи, наприклад домашнього господарства, оподаткувати, то на цей вид діяльності необхідно розповсюдити норми соціального захисту, до чого Україна сьогодні не здатна і не готова. Таким чином, неформальний і традиційний сегменти економіки повинні визначатись як самостійні, перед усім тому, що вони потребують особливої політики з боку держави, оскільки виконують особливі економічні функції. Якщо неформальна економіка дає можливість забезпечити зайнятість і доходи певним верствам населення і тим самим полегшити навантаження соціальних зобов'язань держави, традиційна економіка спрямована на поліпшення якості і рівня життя осіб, що мають офіційні джерела доходів.
На відміну від неформального і традиційного сегментів економіки, тіньовий сегмент функціонує як легальна економічна структура. До нього входять юридичні особи, що мають офіційний статус, але приховують доходи від оподаткування. Масштаби приховування доходів суб'єктами господарювання в тіньовій сфері економіки такі, що вони вступають у конфлікт з Кримінальним кодексом України (ухилення від сплати податків та інше).
Окрім цього, до неконтрольованої сфери належить і кримінальна економіка. Ознаками кримінальної економіки є:
- виробництво заборонених законом товарів і надання послуг (наприклад, зброї, набоїв до зброї, вибухових матеріалів та інше);
- діяльність з легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом («відмивання грошей») - КК України, ст. 122, 212;
- відсутність офіційного статусу - КК України , ст.ст. 202, 203, 209.
Варто підкреслити, що кримінальна економіка здебільшого пов'язана з економікою тіньовою. Їх поєднує те, що діяльність підпадає під відповідальність за Кримінальним кодексом. Кримінальна економіка шукає шляхи відмивання брудних грошей, тобто легалізації кримінальних доходів, оскільки не має легального статусу. Цей статус має тільки тіньовий сегмент. Але не всі його складові частини тіньової економіки можуть задовольнити потреби кримінальної економіки у відмиванні брудних грошей. Це можуть бути тільки фінансові структури тіньової економіки: банки, інвестиційні та інші фонди, фондові біржі тощо. Тому кримінальній бізнес схиляє їх до економічних злочинів.
Ці сектори неконтрольованої сфери економіки є дуже небезпечними для суспільства з усіх точок зору: економічної, соціальної, політичної, кримінальної, моральної і духовної.
Таким чином, в цілому неконтрольована сфера (сектор) економіки складається з чотирьох сегментів:
ТРАДИЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ, яка представлена домовим господарством, діяльністю благодійних організацій і внутрішнім господарчим обігом. Наявною ознакою цього сегменту є внутрішньогосподарчий обіг продукту, неринковий характер економіки. Цільовою функцією цього сегменту є підтримка мінімального рівня та якості життя населення. Значна частина населення України сьогодні підтримує власний рівень життя завдяки домовому господарству, садибним ділянкам і «дачам». Організація виробництва тут залишається на примітивному рівні.
НЕФОРМАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ, яка поєднує індивідуальне підприємництво і бізнес без реєстрації суб'єкта господарювання, тобто малий бізнес з неформальними стосунками праці. Особливості функціонування цього сегмента неконтрольованої економіки є ринковий характер діяльності, низькій рівень менеджменту, притаманний малому бізнесу. Неформальна економіка може підпитуватись за рахунок традиційного сегмента. З іншого боку відсутність легальної реєстрації підприємницької діяльності суб'єктів неформальної економіки спонукає окремих її представників до кримінальної діяльності. Всупереч найбільш розповсюдженій думці, кримінальною економічною діяльністю займаються не тільки високоорганізовані формування, що мають великі обсяги фінансових потоків, але й невеличкі структури;
ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ, до якої входить легальний бізнес, що приховує доходи від оподаткування. Характерними ознаками цього сегменту є, перед усім, легальний статус діяльності. Тіньові економічні структури - це, як правило, середні і великі фірми та підприємства з високим рівнем менеджменту. Кваліфікаційною ознакою цього сегменту є приховування фінансових оборотів від оподаткування, зборів і платежів. Нажаль, сьогодні в Україні тіньовою діяльністю займаються не тільки середні і великі фірми, але й дрібні;
КРИМІНАЛЬНА ЕКОНОМІКА, до якої входить і нелегальний бізнес, що займається виробництвом заборонених законом продуктів і наданням заборонених послуг(виробництво і ремонт бойової зброї, вибухових речовин, хімічної і біологічної зброї, обіг наркотиків, работоргівля тощо). Найбільш характерними ознаками кримінальної економіки є заняття забороненою економічною діяльністю, наявність висококваліфікованих фахівців (технологів, економістів, юристів, програмістів, фінансистів, тощо). Окрім суперечок із законом, головною проблемою кримінальної економіки є легалізація кримінальних доходів. Відсутність легальних структур спонукає кримінальних лідерів на схилення до кримінальної діяльності менеджерів тіньової економіки, особливо представників фінансових структур.
Для обмеження сфери неконтрольованої економіки і нейтралізації її негативного впливу на суспільство варто чітко визначати фактори, що сприяють її виникненню і розповсюдженню, їх можна поділити на загальноекономічні, які притаманні кожній економічній системі, незалежно від характерних ознак окремих етапів розвитку, і специфічні, що в нашій та інших країнах СНД викликані трансформаційними процесами розбудови ринкової економіки.
У складі загальноекономічних чинників формування неконтрольованого сектора економіки можна визначити, перед усім, неоптимальний податковий тягар, низький рівень доходів населення, значну тривалість робочого часу, високий рівень безробіття, неефективний державний сектор, сформований у суспільстві менталітет раціональних очікувань від негативного управління.
Друга група чинників, що створює умови для поширення неконтрольованої економіки, пов'язана з державною політикою і практикою ринкових перетворень. Перед усім, це форсована і нераціональна з економічної точки зору модель приватизації майна. Майно, будучи об'єктом відносин власності, як визначальний фактор привласнення доходів, постійно є предметом економічних злочинів. Процес приватизації був побудований таким чином, що населення не отримало своєї частки майна. Внаслідок цього практика приватизації була прямо протилежна офіційним деклараціям про роздержавлення економіки.
Другою підгрупою специфічних чинників, що сприяли розвитку неконтрольованої сфери економіки України в трансформаційному періоді, є швидка лібералізація цін і рестрикційна (рестрикція – обмеження, в даному випадку обмеження грошової маси у 1999-2000 рр., яке супроводжувалось зростанням дебіторської і кредиторської заборгованості, інфляції) грошово-кредитна політика, які мали конкретну форму прояви - інфляцію.
Як зверталася увага вище, інфляційні процеси у сполученні з необґрунтованою політикою фритредерства у зовнішньоекономічних відносинах, створили дуже сприятливі умови кримінального відтоку капіталів за кордон. Відсутність чітко визначеної політики трансформаційних перетворень і структурної перебудови економіки також сприяють формуванню атмосфери розвитку тіньової та кримінальної економіки у довгостроковій перспективі.
Надана класифікація неконтрольованого сектора економіки враховує особливості її розвитку на трансформаційному етапі.