Удосконалення податкової системи

Вивчення основних аспектів економічної політики держави у здійснені господарської діяльності дає змогу визначити концептуальні засади форм і методів легалізації тіньової економіки в якій чільне місце займає вдосконалення податкової політики.

За оцінками науковців і фахівців діючі закони з оподаткуванням не здатні докорінно змінити усталені в останні роки стереотипи поведінки суб’єктів господарювання, які не здатні стимулювати розширення виробництва і збільшення прибутку, не здатні забезпечити сприяння процесу легалізації тіньової діяльності, на основі якого можна збільшити обсяги поповнення державних фінансів і ослабити бюджетний дефіцит.

Бюджет, який є індикатором оптимальності і прогресивності податкових законів, системи використання бюджетних надходжень, має формуватися на діючій перевіреній практикою базі. Удосконалення податкових законів має забезпечити позитивні зрушення в економіці і сприяти збільшенню виробництва, наповненості ринку. А отже і розширенню надходжень до бюджету. В цьому зв’язку бюджет, прийнятий на старих началах, але з урахуванням реалізованої на практиці дії податкових нововведень буде менш дефіцитним порівняно з очікуваним. В умовах хронічної нестачі коштів для розвитку соціальної та виробничої сфер це не викличе негативної реакції. А посилення, відносно очікуваних параметрів, бюджетного дефіциту буде явно свідчити про недосконалість прийнятого законодавства й доцільності перегляду певних його норм.

З іншого боку реформування податкової системи повинно передбачати визначення та апробацію ідеологічних засад її побудови, у напрямі забезпечення і най повнішого розв’язання початкових проблем економічного розвитку, таких як: підвищення платоспроможності підприємств; збільшення інвестиційних можливостей, оздоровлення кон’юнктури ринку, зниження ресурсоспоживання, приватизація, нарощуванні випуску продукції, ослаблення бюджетного дефіциту, обмеження тіньової економіки тощо. На цьому етапі доцільно визначитися щодо засобів розв’язання цих проблем, враховуючи, зокрема, необхідність:

• оптимізації ставок податку (виходячи з можливостей платників);
• реструктуризації елементів ціни (яка включає можливість заміщення коштів від зниження оподаткування надмірним ресурсоспоживанням і збільшенням витрат тіньового виробництва);
• у межах утвореної економії від зниження податків, а також вивільнених коштів по інших статтях у зв’язку з позитивним впливом нового оподаткування, забезпечити зростання відтворювальних пропорцій (частка заробітної плати та амортизаційних відрахувань);
• стимулювання позитивних зрушень у структурі витрат, що збільшують сукупний попит і плато здатність.

Такий порядок оподаткування значно здешевить легальне виробництво і зробить його більш конкурентноспроможним порівняно з тіньовими його формами. Проте треба мати упевненість, що підприємства, які утворюють збитки, відповідатимуть за них. не сподіваючись на їх погашення за державний рахунок, як це не раз вже траплялося. Для посилення мотивації в легалізації тіньової діяльності і підвищення ефективності підприємництва, разом із стимулюючим методом оподаткування прибутку необхідно: впровадити майнову (для приватних) і посадову (для державних підприємств) відповідальність: увести механізм банкрутства (але такий, щоб було не спроможне прийняти «лжебанкрутство»), відпрацьовуючи порядок розвитку контракту з керівниками у разі порушення ним платіжної дисципліни, а також умов суспільно-економічного розвитку, без права впродовж певного строку (або до кінця життя) займати відповідальні посади, а також посади у державній службі, та інші заходи.

Відсутність достатнього визначення, обґрунтування та апробації цих та інших загальних питань методології формування податкового кодексу значно знизило позитивність та обмежило сферу дії. Для більшості народних депутатів (про це свідчить виникання складних проблем у результаті проходження законопроектів у Верховній Раді), та й для багатьох фахівців деякі проекти цих законів взагалі незрозумілі з огляду їх впливу на вирішення початкових проблем економічного розвитку. Загально відомо, що будь-яка система оподаткування здатна або стимулювати розвиток виробництва й залучити на його розширення нові інвестиції, або пригнічувати ці процеси. Значною мірою це залежить від концепції формування податкової системи, від того яким цілям надають пріоритети, від того, яким методом вони реалізуються. Якщо ставка робиться на очікування короткострокового зростання надходжень до бюджету в результаті розширення кількості податків або підвищення їх рівня, то за певною критичною межею поряд із збільшенням доходної частини бюджету (за умов повного збирання податків) починається спад виробництва, в наслідок чого знижується база оподаткування, а через певний проміжок часу відбувається і скорочення відповідних надходжень. Зовсім інший результат дає модель оподаткування, яка мінімізує величину податків із нарощуванням випуску продукції. У цьому випадку за рахунок вивільнення з кожної одиниці продукції коштів, розширюються платіжність ефективно працюючих підприємств, підвищуються їх інвестиційні можливості, створюється база для зростання виробництва, разом з тим виникають об’єктивні передумови збільшення доходів бюджету. Зазначена залежність виробництва змінюватиметься від ставок податків, виявлення так званої «кривої Лефера», в якій французький економіст зробив обґрунтований висновок, що залежність обсягів виробництва від податкового навантаження повинна бути близько 35-45%. Саме ця закономірність, враховуючи недоречність і недоцільність будь-якої надмірності, використовують впродовж тривалого часу, в багатьох країнах світу для обґрунтування ставок податку.

Проте застосування дійсного порядку оподаткування прибутку з великою перевагою заміщає цю економію, отже прибуток визначається як різниця міжнародні валовим доходом з урахуванням залишків готової продукції валовими затратами, до складу яких включаються й залишки виробничих запасів і незавершене виробництво, суми безнадійної заборгованості, й деякі інші затрати невиробничого характеру.

Відсутність підойм економічного впливу на ресурсоспоживання, що характеризує сучасну модель управління економікою, була притаманна і раніше. А тому підприємства адаптувалися до цих умов і досить кваліфіковано приховують як свої надмірні затрати, так і прибутки. Виявити їх складно навіть будь яким фахівцям. Не виключне, що до таких обставин зниження ставок податку стало лише додатковим джерелом розширення тіньових затраті створення тіньового продукту.

Для того, щоб реально знизити податковий тягар і перетворити систему із суто фіскальної категорії у засіб стимулювання економічної діяльності і перш за все до збільшення обсягів виробництва, у тому числі й завдяки легалізації тіньових її форм, на основі чого відбуватиметься поповнення надходжень до бюджету, необхідно перейти до концепції істотного скорочення витратної частини податкової складової ціни приватизація одночасному застосуванні економічного механізму, який спрямовує не збільшення виходу продукції з одиниці затрат. Побудована за такими принципами система оподаткування в наслідок зменшення частини вилучення з кожної одиниці створеної вартості у виді податків й нарахувань розширити платіжність підприємств, надасть можливість збільшити відтворювальні пропорції ціни, передусім, завдяки підвищенню частки амортизації і заробітної плати. При цьому, посилення обмежень на надмірне використання ресурсів і стимулювання їх економічного використання стало підґрунтям для подальшої оптимізації цих пропорцій і заохочувальною підоймою трансформування тіньової економіки в легальну. Податкової суті такий диференційований залежно від економії витрат порядок стягнення податку є способом примусового оподаткування тіньового сектору, що сприятиме мотивованому переходу його в легальну сферу.

До того ж в умовах характерної для України монополізованої структури виробництва, цей метод імітує ринковий механізм скорочення витрат оптимізацію рівня цін, який в немонополізованих системах досягає на основі конкуренції. Реалізація саме таких принципів скорочення податкового тягаря приведе до збільшення надходжень до бюджету, розширення платіжності підприємств, підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивної зайнятості. Результати роботи за таких умов виявлять справжніх, а не штучних банкрутів, які не здатні налагодити ефективно виробництво. До того ж в ефективно діючу економіку стане вигідно вкладати кошти для здійснення структурної перебудови. Вони не будуть знецінюватися через посилення безгосподарності і тінізації, які підживлюються сьогодні за рахунок деформації цін і поглиблення їх диспаритету. До речі, на цій основі можливе досягнення реального паритету прибутковості у різних сферах діяльності, відсутність якої створює сьогодні серйозні перешкоди до інвестування нині збиткової виробничої сфери.

Великого значення податкова система у забезпеченні зазначених процесів набуває, коли вона побудована на принципах мінімізації частки вилучення податків і нарахувань з кожної одиниці виробленої продукції при одночасному стимулюванні максимізації виходу продукції з одинці затрат. За таких умов вона реально може стати підґрунтям у подоланні платіжної кризи, Активізації споживчого попиту, реструктуризації економіки в цілому, і окремих її складових, гармонізації відносин власності і створення нової ідеології ефективного господарювання, на основі яких почнеться фаза економічного зростання і скорочення бюджетного дефіциту. А це основні чинники трансформування тіньової економіки в легальну.

Для реалізації зазначених кроків найбільш діяльно установити межу податкових платежів та нарахувань (наприклад, вони не повинні перевищувати 50% прибутку). Водночас із структури собівартості необхідно зняти всі нарахування, які не мають прямого відношення до створення нової продукції. Слід також вивільнити заробітну плату від непомірних нарахувань, щоб підприємцю було вигідно підвищувати, а не приховувати її розмір. Одночасно слід трансформувати податок на додану вартість (ПДВ) в податок на прибуток, тим більш, що додану вартість саме і становить прибуток, фонд заробітної плати, амортизаційні відрахування, сплачені податки й нарахування (крім акцизу на виробництво). Крім того можна означити, що хоча ПДВ й найшов своє відображення в багатьох країнах світу (біля 50 країн використовують ПДВ), однак цей податок, не зміг знайти достатніх аргументів свого існування, крім того, наприклад, в Швеції і Австрії він не застосовується, а в США і Канаді його розглядають як противоправним конституції.

Такі заходи дають змогу підприємцям забезпечити функціонування виробництва у найбільш сприятливих умовах, а за деякий час (рік-два) база оподаткування збільшиться і держава поверне ті втрати, яких довелось зазнати у зв’язку з таким удосконаленням податкової системи. Для цього треба значно скоротити перелік податків.