Моделі інтеграції неконтрольованої сфери економіки в легальну систему

Існують дві моделі, що визнають підходи до політики щодо неконтрольованої сфери економіки. Обидві визначають цю сферу, як злочинну. Протилежними полюсами цих підходів є радикально-ліберальний і репресивний.

Радикально-ліберальний підхід проявляється в намагання. легалізувати усі сегменти неконтрольованої економіки. Прибічники такого підходу висувають наступні аргументи:

• тіньова економіка дає робочі місця і доходи для тих, кого не здатна зайняти легальна економіка. Цей аргумент на сьогодні для України є дуже актуальним, оскільки від всіляких форм безробіття, за оцінками експертів, потерпає близько третини працездатного населення;
• тіньова економіка поставляє на ринок необхідні товари і послуги і реально задовольняє ринковий попит;
• тіньова економіка утримує реальні капітали в межах національних кордонів. Переслідування її призведе до відтоку капіталів за кордон.

Репресивний підхід є своєрідною реакцією на соціально-економічні і політичні негативні наслідки радикально-ліберального підходу. Прибічниками такого підходу є, як правило, представники правоохоронних органів, ліворадикальні суспільно-політичні течії. Такий підхід передбачає посилення контрольних заходів щодо доходів і витрат усіх суб'єктів господарювання, послідовне застосування адміністративної, цивільної і кримінальної відповідальності за порушення норм права. Спроби реалізувати такий підхід супроводжуються значним збільшенням персоналу адміністративних і правоохоронних органів (що чітко просліджується сьогодні в Україні), але не дає бажаного ефекту. Тіньовий сегмент економіки продовжує розширюватись.

Оскільки неконтрольована сфера економіки впливає на всі сторони суспільного життя – від економічної до духовної – остільки для вирішення проблеми її легалізації слід застосовувати комплексні економічні, правові, політичні та інші заходи.

Реалізація комплексного економіко-правового підходу до легалізації неконтрольованої сфери економіки потребує врахування наступних принципових положень:

• по-перше, визначення окремих сегментів неконтрольованої сфери економіки згідно з їх функціональною економічною роллю і ступенем суспільної небезпеки. На наш погляд, цим вимогам в найбільшій мірі відповідає класифікація, що надана вище;
• по-друге, формування для бізнесу сприятливого економічного і правового середовища. Це, перед усім, податкова політика і закріплені правом усі інші параметри економічного середовища в межах порогових значень з точки зору економічної безпеки;
• по-третє, чітко визначені і закріплені законодавчо дійові заходи захисту інтересів населення перед порушенням права і шахрайством з боку приватних і державних працедавців, інших суб'єктів ринкових відносин (своєчасна платня, пенсії, допомога, захист прав споживача тощо);
• по-четверте, для легалізації доходів некримінальних секторів неконтрольованої сфери і залучення їх у інвестиційні процеси слід застосувати політику «доходних індульгенцій» - юридичних документів, які підтверджують легалізацію при сплаті спеціальних податків, що спрямовані на інвестиції;
• по-п'яте, посилення кримінальної відповідальності за «відмивання брудних грошей» і заняття кримінальною економічною діяльністю;
• по-шосте, створення спеціальної програми повернення і легалізації капіталів, що вивезені за кордони України;
• по-сьоме, створення правової основи для суспільного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.

Формування програми легалізації неконтрольованої сфери економіки повинно враховувати і морально-психологічні фактори.