Основні напрямки політики щодо тіньової і кримінальної економіки

Щодо кримінальної економіки, то позиція держави стосовно неї повинна бути однозначною: послідовне виконання вимог законів, які її забороняють, і не менш послідовне посилення економічної та юридичної відповідальності.

Найбільш складним для легалізації є тіньовий сегмент економіки, внаслідок зв'язків з кримінальною економікою. Головною проблемою кримінальної економіки є не приховування власної протизаконної діяльності, а легалізація доходів. З точки зору системного підходу управління такими структурами, вони не мають жодного легального входу для ресурсів і жодного легального виходу продукту, доходів. Тому кримінальні суб'єкти господарювання часто використовують легальний «дах» для приховування власної протизаконної діяльності. Таким чином, в офіційно зареєстрованих фірмах І підприємствах відбувається виробництво зброї, вибухівки, наркотичних матеріалів і наркотиків. Особливу увагу кримінальної економіки привертають фінансові установи: банки, фонди, холдінгові і страхові компанії. Через фіктивні фірми і підприємства, установи грошово-кредитної системи здійснюється відмивання брудних грошей і доходів. З іншого боку, ухилення від сплати податків набувають масштабів, які виходять за межі адміністративної відповідальності.

При цьому, тіньовий сегмент економіки дуже щільно пов'язаний з корумпованим чиновництвом. Для ухилення від сплати податків нерідко використовується пільговий механізм оподаткування.

Таким чином, в межах тіньового сектору можна визначити сегменти протиправного приховування прибутків від оподаткування, кримінальне виробництво та обіг продуктів і послуг, відмивання «брудних» грошей і доходів. Кримінальний сегмент не існує без відмивання «брудних» грошей і ухилення від оподаткування. Якщо до представників першого сегменту можна застосувати політику «доходних індульгенцій», то до другого і третього сегментів повинні, на наш погляд, вживатися тільки репресивні заходи.

Фахівці з економічної безпеки звертають увагу на те. що в Україні існують дуже сприятливі умови для функціонування тіньової економіки і відмивання брудних грошей. Деякі банківські нормативні документи дозволяють приймати валюту без посвідчення джерел її походження, діє також президентський Указ про дозвіл на відкриття анонімних рахунків резидентам і нерезидентам, фізичним і юридичним особам. В сукупності з іншою недосконалою нормативною базою це відкриває широкі можливості відмивання «брудних» грошей шляхом використання:

• платіжних доручень і вимог-доручень у супроводженні фіктивних кредитних авізо;
• незабезпечених чеків, а також у комбінації їх з кредитовими і дебетовими авізо;
• акредитивів, векселів і «електронних грошей». Оскільки Україна входить до Ради Європи, вона повинна послідовно впроваджувати міжнародні вимоги щодо боротьби з кримінальною економікою і відмиванням «брудних» грошей.

З цієї точки зору Україна внесла до Кримінального кодексу статті щодо відповідальності за емісію фіктивних засобів платежу, за використовування фіктивних засобів платежу (ст.ст. 199-200), «відмивання» доходів, які отримані незаконним шляхом (ст.209), фіктивне підприємництво (ст. 205).

Послідовна, комплексна і зважена програма легалізації неконтрольованої сфери економіки у сукупності з обґрунтованою податковою політикою, захистом інтересів підприємництва дозволить вирішити цілу низку проблем, що пов'язані з інтенсифікацією інвестиційної діяльності, економічним зростанням, розширенням зайнятості населення, підвищенням рівня і якості його життя.