Правопорушення в сфері економічних повноважень та управління
Оскільки власність на економічні ресурси у підсумку конвертується в доходи або нематеріальні вигоди (наприклад суспільний статус), то економічні злочини проти неї здійснюються як за допомогою злочинів в сфері економічної діяльності, так і на підставі зловживання посадовим становищем в системі менеджменту. Економічні системи і підсистеми є дуже складними організаційними структурами. Менеджери різних ступенів при нечесному ставленні до власних обов'язків можуть зловживати владою, що надана їм згідно з угодами праці, в корисних цілях для себе або інших осіб.
Зловживання посадовим становищем використовується як безпосередньо для злочину проти власності і незаконного привласнення доходів інших фізичних та юридичних осіб, так і опосередковано, з метою обмеження економічної діяльності конкурентів. Обмеження економічної діяльності внаслідок зловживання посадовим становищем впливає і на відносини власності, і на перерозподіл доходів тому, що сутність їх має прояв у процесах привласнення і відчуження економічних благ.
Менеджер у змові з власними підлеглими або працівниками фірм, може сприяти крадіжці майна фірми, шахрайству, грабежу або привласненню чи розтраті власності. В кожному випадку він використовує власні повноваження проти законних інтересів фірми, сприяє зниженню ефективності її функціонування і дійовості в цілому, руйнуванню робітничого колективу, коли звільняються робітники, які перешкоджають небезпечним для фірми намірам керівників. Реалізації злочинних економічних намірів сприяє і збільшення безладдя в організації, що обов’язково супроводжує кожне правопорушення і свідомо здійснюється менеджером з метою приховування власної негативної ролі. Самий простий приклад такого злочину – «відмивання грошей», що здобуті в тіньовій економіці. Об'єктивно, кожна фірма при реєстрації декларує в статуті цілі і завдання, що не суперечать державним інтересам, законам і нормам моралі та етики. Тому «відмивання грошей», яке відбувається у фінансової сфері, також об'єктивно повинно розцінюватись як цілеспрямоване зловживання менеджером службовим становищем для скоєння злочину.
Якщо цілеспрямований характер використання повноважень посадовою особою для розкрадання майна, шахрайства і тощо може бути доведено, то більш складними є докази умислу і зловживання посадовим становищем, коли менеджер створює умови безладдя і хаосу в організації. В практиці дуже важко визначити наслідком чого є безладдя в фірмі, установі: некомпетентності чи злочинного наміру менеджера. Але злочин віл цього не перестає бути менш безпечним.
Дуже часто зловживання владою для обмеження економічної діяльності суб'єктів господарювання, а врешті решт і проти власності, здійснюється посадовими особами державних структур управління. Це робиться окремими фірмами в змові з представниками державних органів для обмеження діяльності конкурентів при розподілі ресурсів, замовлень, вирішення конкурсних справ, тендерів, розподілу ринків тощо.
Часто зловживання владою з метою вимагання та інших злочинів проти власності клієнтів можуть здійснювати представники фірм, що надають правові, технічні, технологічні, охоронні та економічні послуги (нотаріальні, адвокатські, консалтингові фірми). Це притаманне і деяким чиновникам державних установ, коли вони намагаються брати хабарі за виконання службових обов'язків. Зловживання владою спостерігається і у окремих менеджерів великих фірм, коли вони вирішують питання з субпідрядниками про розподіл замовлень або ресурсів для виконання замовлень тощо.
До цієї групи злочинів можна віднести і комерційний підкуп. В нашому кримінальному законодавстві він кваліфікується як давання хабара, одержання хабара, провокація хабара. Мотив злочину того, хто отримує, вимагає хабара - корисливий. В нашому законодавстві провокація хабара кваліфікується тільки відносно того, хто власним службовим становищем створює умови для його отримання. Але провокацію хабара може створювати і той, хто його дає, а також і треті особи.
Значне місце в переліку економічних злочинів і порушень прав суб’єктів підприємницької діяльності займає зловживання посадовим становищем окремими менеджерами фірм і державних службовців. Найбільш розповсюдженою формою їх прояви є корупція, хабарництво, вимагання тощо.
В державній системі економічної безпеки України, з огляду на попередній розділ, є окремі структури по боротьбі з корупцією. Міжнародні неурядові інститути відзначають високій рівень корумпованості Української економіки. Ці правопорушення тягнуть відповідальність як за злочини у сфері службової діяльності (в Кримінальному кодексі України, нажаль, немає спеціальних статей, що кваліфікують відповідальність за корупцію).