Державне ставлення до традиційного і неформального сегментів економіки

Якщо йдеться про традиційний сегмент економіки, головне функціональне призначення його полягає у підвищенні ефективності споживання. Коли для організації особистого життя населенню не вистачає доходів від продажу праці, воно свій вільній час використовує для організації і функціонування домового господарства, присадибних ділянок, городів тощо. Тут виробляються продукти споживання, переробляється сільськогосподарська сировина з метою подальшого споживання.

З точки зору права така діяльність не несе в собі суспільної небезпеки. Навпаки, зайнята людина не бешкетує, не займається кримінальними справами. Це ж саме можна казати і про благодійну діяльність, внутрішньогосподарчий обіг.

Отже, цей сегмент економіки не контролюється державою, але він і не шкодить економічному розвитку. Навпаки, його розвиток знімає деякі державні проблеми, викликає додатковий попит на ринку і сприяє економічному зростанню. Таким чином, держава повинна ставитись до цього сектору толерантно і сприяти його розвитку в період скрутного стану суспільства. При цьому, держава не повинна оподатковувати продукти домового господарства. Згідно з економічною логікою, у такому випадку вона повинна враховувати працю в домовому господарстві при пенсійному забезпеченні. Українська економіка сьогодні не готова до вирішення цієї проблеми.

Щодо неформального сегмента неконтрольованої сфери економіки, то позиція і ставлення держави повинні бути іншими, ніж до неофіційного сектору. В цьому секторі функціонує дрібне підприємництво без реєстрації юридичної особи і без придбання патентів, тому воно є прихованим, таємним. До цієї категорії належить також праця на дому, консалтингові послуги тощо, без формалізації відносин праці і сплати податків. Ухилення від легалізації цих форм бізнесу підприємцям дає можливість прискорити первинне накопичення капіталу, просто накопичувати грошові засоби. З іншого боку, наймані працівники в умовах страхової медицини і персональних рахунків пенсійного забезпечення, до яких Україна має рішучий намір перейти в найближчому майбутньому, позбавляються соціального захисту. Неформальний сегмент неконтрольованої економіки - це соціальна база малого бізнесу.

Політика щодо цього сегменту має формуватись в наступних напрямках. Перед усім, важливо встановити оптимальний рівень оподаткування. Якщо продуктивність праці в означеному сегменті економіки у декілька разів нижча, чим у інших секторах, то і оподаткування також має бути спрощеним, а його рівень значно нижчим.

Другим напрямком легалізації неформальної економіки повинно стати послідовне реформування системи соціального захисту населення, коли його гарантований рівень набуває прямої залежності від внесків працівників і підприємців на особисті пенсійні рахунки і рахунки медичного страхування найманих робітників.

Третім напрямком повинна бути фінансова, технічна і технологічна підтримка функціонування малого бізнесу з боку держави. Ясна річ, що все це має бути законодавчо врегульовано.

Більш складною є проблема легалізації тіньового і кримінального бізнесу.