Банкноти

Банкноти – грошові знаки, які випускають в обіг центральні банки. З'являються з розвитком товарно-грошових відносин. Власник товару, продаючи його в кредит, отримував від покупця боргове зобов'язання – вексель, за який міг купити товар у третьої особи. Так, векселі як знаряддя кредиту набули форми грошей, перетворилися на кредитні, або торгові, гроші. Купуючи приватні комерційні векселі, банки стали випускати банківські білети. Їх забезпечували як векселі, так і золото, яке накопичували банки. Це робило банківські білети стійкими й надійними. Крім того, торговці грошима й золотарі приймали на зберігання золото під розписку, що згодом перетворювалася на вексель банкіра, тобто на банківські білети, які банкіри зобов'язані були погасити золотом або сріблом в період панування золотого стандарту. Банківські білети використовувалися також для переказів грошових капіталів з однієї країни в іншу, для здійснення платежів між державами. Спершу це робили будь-які банки, але через банкрутства, знецінення їх банківських білетів випуск білетів зосередили в своїх руках центральні банки.

Перетворення банківських білетів на національні гроші відбулося не одразу. Так, центральний банк Англії виник у 1694, а банківські білети, які він випускав, стали законним засобом платежу (національними грошима) лише в 1833. Випущені центральними банками банківські білети регулярно поверталися до них, коли наставав термін платежів по врахованих векселях. Банківське законодавство регулювало випуск і обіг банківських білетів. В одних країнах (США, Німеччина, Росія) встановлювалася мінімальна частка золотого забезпечення банківських білетів, в інших (Англія) – 100% забезпечення золотом. Появу цього законодавства зумовило те, що саме лише вексельне забезпечення не могло гарантувати стабільність банківських білетів, оскільки в обігу завжди перебувало більше векселів (не лише комерційних, а й білетів державної скарбниці), ніж їх було потрібно. А за наявності подвійного забезпечення (вексельного і золотого) зайві банківські білети поверталися до банку через їх обмін на золото. За такого обміну банківські білети, зберігаючи характер банківського векселя, використовувалися не лише у сфері оптового обігу між функціонуючими капіталістами, а й для виплати заробітної плати і як засіб обігу в роздрібному товарообороті. Проте 100% золоте забезпечення мало й певні недоліки воно ставило емісійну діяльність центрального банку в залежність від кількості офіційних золотих запасів, що позбавляло банківську емісію необхідної еластичності, призводило до нестачі засобів обігу та платежу. Тому в США з 1913 банківські білети забезпечувалися золотом на 40%, в Росії у 1897 – на 50%. Після Першої світової війни розмін банківських білетів на золото припинився, а їх забезпечення здійснювалося за допомогою державних цінних паперів. Зросли розміри непокритої золотом емісії банківських білетів, для їх забезпечення стали використовувати платіжні засоби в іноземній валюті (девізи). З середини 20-х XX ст. було відновлено частковий обмін банківських білетів на золото, а після кризи 1929-33 цей обмін припинений остаточно. Після Другої світової війни лише в деяких країнах (Бельгія, Нідерланди, ПАР та ін.) мало місце золоте забезпечення певної кількості банківських білетів. У більшості країн для цього використовували переважно іноземну валюту та інші девізи, векселі, цінні папери, в деяких країнах (Мексика, Індонезія) – й активи в міжнародному валютному фонді.

Перетворення банківських білетів на законний засіб платежу (національні гроші) створило передумови використання їх для покриття витрат держави, для перетворення на державні паперові гроші з примусовим курсом. Сучасні банківські білети, що їх випускають центральні банки, посідають проміжне становище між кредитними (класичними банкнотами) і паперовими грошима їх тяжіння до кредитних грошей зумовлене тим, що емісія банківських білетів здійснюється на основі кредитних операцій (або в порядку обліку векселів, або при здійсненні кредитної політики емісійними банками). Наближеність банківських білетів до паперових грошей зумовлена тим, що їх емісія недостатньо пов'язана з процесом відтворення, забезпечення здійснюється державними цінними паперами, а внаслідок значного зростання державного боргу в обігу перебуває надмірна їх кількість. Крім того, банківські білети є законним платіжним засобом, мають примусовий курс. Банківські білети випускають строго визначеного достоїнства. Наприклад, у США – це банкноти в 5, 10, 20, 50 і 100 дол., у Великобританії – 1, 5, 10, 20 фунтів стерлінгів їх друкують на спеціальному папері з надійним захистом від підробки. На них припадає до 95% готівки, що перебуває в обігу, але в грошовій масі (обчисленої за агрегатом М1 – як сума готівки і депозитних грошей) їх частка в розвинутих країнах Заходу становить від 8 до 15%. У колишньому СРСР випускали банківські білети достоїнством в 10, 25, 50 і 100 руб. За законом вони були на 25% забезпечені золотом та іншими коштовними металами, а також товарною масою, надходили в обіг за стабільними цінами. Водночас випускали білети державної скарбниці в 1, 3, і 5 руб.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.