Біметалізм

Біметалізм (лат. bis – двічі та metallum – метал) – грошова система, за якої за сріблом та золотом (двома металами) законодавче закріплюється роль грошей, а монети, які карбують з цих металів, виконують усі функції загального еквівалента.

Біметалізм існував у середньовіччі, особливого поширення набув у період первісного накопичення капіталу та на нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI – перша половина XIX ст.). У другій половині XIX ст. роль загального еквівалента монопольне закріпилася за золотом.

Розрізняють два види біметалізму:

• паралельні валюти, коли співвідношення між срібними та золотими монетами складається залежно від ринкової вартості цих металів,
• подвійна валюта, коли співвідношення курсів срібних та золотих монет встановлює держава.

Біметалізм суперечив природі грошей як єдиного загального еквівалента, незважаючи на формальну рівність золота та срібла, роль грошей більшою мірою виконувало золото. У давні часи роль активного еквівалента виконувало срібло (Рим, Греція, Єгипет, Вавилон, Ассирія) та золото (Китай, Індія та ін.). Спочатку, коли золото видобувалось у самородках, воно коштувало дешевше, ніж срібло. Згодом витрати на видобуток золота зросли, і воно стало дорожчим за срібло у середні віки – в 10-13 разів. У середині XIX ст. срібло дуже знецінилося, що спонукало слідом за Великобританією деякі європейські країни (Німеччину, Францію та ін.) до переходу спочатку від срібного монометалізму до біметалізму, а пізніше – до золотого монометалізму. Це спричинило демонетизацію значної маси срібла, подальше його знецінення. Суперечливість та нестійкість біметалізму як грошової системи, переваги золота як грошового матеріалу порівняно зі сріблом зумовили перехід у другій половині XIX ст. до золотого монометалізму. На початку XX ст. ринкова вартість 1 г срібла становила 1/38-1/39 частину 1 г золота. Срібло зберігало свою роль грошового товару переважно в Китаї, Ірані, Афганістані.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.