Комплексна механізація

Комплексна механізація – заміна взаємопов'язаної за технологією та функціональним призначенням ручної праці в машинному виробництві та поступове зведення живої праці робітника до функцій контролю за саморегулюючою системою машин з програмним забезпеченням комплексної механізації, замінюючи живу працю машинною, усуває робітника з безпосереднього виробничого процесу, фізіологічні та біологічні можливості якого обмежені. Прискорення виробничого процесу за новітніми сучасними технологіями неможливе без комплексної механізації виробництва в багатьох галузях і сферах економіки.

Сучасний рівень світових прогресивних технологій, програмно-кероване обладнання та устаткування дають змогу створювати гнучке автоматизоване виробництво, базуючись на заміні ручної праці машинною. Комплексна механізація, на відміну від просто механізації, дає можливість замінити ручну працю не лише на основних, а й на допоміжних операціях технологічного процесу. Високу ефективність комплексна механізація виробництва має на тяжких, шкідливих для здоров'я людини, монотонних операціях (штампування, зварювання, фарбування, лиття, завантажування-розвантажування тощо). У процесі комплексної механізації широко застосовуються промислові роботи. Роботизація виробничого процесу потребує належного комплексного перетворення виробничого апарату, форм розподілу й кооперування праці, переходу від універсальних верстатів та устаткування до єдиної комплексно-механізованої гнучкої системи технологічного процесу, що забезпечить швидкий, без зайвих витрат перехід до виробництва нових сучасних видів продукції, впровадження техніки і технології нового покоління тощо.

Роботизація виробництва передбачає застосування різноманітних роботів. За японською класифікацією розрізняють п'ять їх груп: 1) прості маніпулятори, 2) роботи послідовної дії, що виконують низку послідовних операцій, які повторюються відповідно до завдання, 3) роботи, що мають «пам'ять» і спроможні зчитувати записану інформацію, 4) роботи з числовим програмним управлінням (діють відповідно до математично обробленої інформації), 5) роботи-«інтелектуали» (спроможні визначати свою поведінку і мають пристрої, що замінюють органи чуттів). За американською класифікацією, роботами вважають пристрої лише 3, 4 та 5-і груп роботів японської класифікації.

Світовий досвід підтверджує, що комплексна механізація виробництва певною мірою є критерієм досягнень науково-технічного прогресу. Раніше складання такої техніки в світі здійснювалося вручну. Прогрес у галузі напівпровідників створив основу для широкої комплексної механізації та автоматизації виробництва електропобутової техніки (поява чіпів). Вперше чіпи застосувала японська компанія «Мацусіта денки» в складанні радіоприймачів у 1977. Завдяки своїй надщільності, легкості, зручності форм і мініатюрності чіпи дали змогу автоматизувати оснащення друкованих плат, що значно підвищило надійність виробів, прискорило виробничі операції. Наприкінці XX ст. здійснено широку автоматизацію складання радіоприймачів, магнітофонів, телевізорів, відеомагнітофонів, що сприяло переходу до електронізації побутової техніки – оснащення інтегральними схемами, мікрокомп'ютерами.

Сучасна економіка жодної країни неспроможна вийти на належний світовий рівень виробництва без заміни ручної праці машинною, тобто без комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів в усіх сферах і галузях. В Україні в 1997 менш як 2% підприємств недержавного і 2,3% підприємств державного сектора здійснювали роботи з комплексної механізації та автоматизації виробництва. Кількість створених зразків нових засобів праці (машин, устаткування, приладів, засобів автоматизації) щороку зменшується на 20%. В 1996 їх було створено 407, в 1997 – 335. Це призводить до посилення техніко-технологічної залежності, а отже, до послаблення економічного суверенітету.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.