Кібернетика

Кібернетика – наука про загальні закони управління в складних економічних, біологічних, соціальних, технічних керуючих системах. Термін «Кібернетика» вперше після давніх греків використав у 1834 у класифікації наук А. Ампер для позначення науки управління людським суспільством, якої на той час ще не існувало. В 1948 американський учений Н. Вінер вжив цей термін у назві своєї книги для позначення науки про управління у живих організмах і машинах. Цю дату (1948) і вважають датою народження кібернетики, яка розглядає кожну з керуючих систем як кібернетичну систему, суть процесів управління якої полягає в отриманні, зберіганні, передаванні й переробці інформації.

У дослідженні таких систем використовуються такі поняття мета – характеристика системи, самоорганізація – здатність системи автоматично змінювати деякі параметри керуючої частини для забезпечення розвитку її в напрямі досягнення мети, гомеостаз – здатність системи зберігати у процесі взаємодії з навколишнім середовищем свої основні характеристики, порушення яких призводить до її деструкції. Ідеї та методи кібернетики широко застосовувались у дослідженнях найрізноманітніших процесів у суспільстві, біологи, народному господарстві тощо. В найзагальнішому вигляді управління довільною системою можна подати як взаємний обмін інформацією між об'єктом управління і керуючою системою. Ця система сприймає інформацію про стан об'єкта управління, аналізує дійсну траєкторію його розвитку, зіставляє з бажаною, яка веде до поставленої мети, виробляє керуючу інформацію для оптимального повернення розвитку об'єкта на наступному етапі до бажаної траєкторії та передає цю інформацію до об'єкта управління. Для врахування попереднього досвіду у керуючих системах, а також з метою нагромадження інформації для її опрацювання використовують комп'ютерні технології.

Теоретична основа кібернетики – теоретична кібернетика, завдання якої – розробити науковий апарат і методи дослідження, які б забезпечили вивчення широких класів систем управління різноманітної природи. Вона спирається на математичну логіку, теорію ймовірностей, обчислювальну математику, теорію інформації, теорію кодування, теорію алгоритмів, теорію автоматів, теорію випадкових процесів, теорію ігор, розпізнавання образів, теорію управління складними системами та ін. Задовго до Н. Вінера, на початку XX ст., український учений Я. Гринда мав наукові розробки щодо зв'язків між автоматикою і біологією, аналогічні тим, які спонукали Вінера до написання книги про кібернетику. У 1947 в Україні було створено лабораторію моделювання і обчислювальної техніки, а в 1951 в Києві розроблено першу в континентальній Європі електронну цифрову обчислювальну машину «МЕСМ».

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.