Бюрократія

Бюрократія (фр. bureau – бюро, канцелярія і гр. kratos – сила, влада, держава) – система економічного, соціального, політичного та адміністративного управління, що базується на відокремленні виконавчої влади від волі членів суспільства, ігноруванні чинного законодавства, на сукупності зв'язків чиновників у різних сферах діяльності державних та недержавних організацій. Зумовлена відсутністю реальної демократії в суспільстві, існуючою системою державної влади, її надмірною централізацією, егоїзмом корпоративних інтересів чиновників, домінуванням адміністративних методів управління, зокрема використанням категоричних команд, низьким рівнем культури, моралі, поглибленням кризових явищ в суспільстві та ін.

Бюрократія – природжена властивість будь-якої організації, державного апарату, управлінських структур, підприємств і фірм. Класичним прикладом розвитку бюрократії був СРСР, оскільки тут існував всесильний, замкнутий, жорсткий механізм влади, яка стоїть над законом і волею членів суспільства, використовуючи при цьому методи категоричних команд. Джерелом формування молодої радянської бюрократії був курс на жорстку централізовану систему організації та управління народним господарством. Методи централізованого керівництва господарським будівництвом виявилися найбільш привабливими і доступними для сприйняття поколінням молодих командирів, вихованих громадянською війною. В мирні роки вони стали командирами виробництва, керівниками різних органів радянської влади. Їх сприйнятливість до методів командного управління пояснюється насамперед тим, що інших методів, крім команди, виконання чужих наказів вони не знали. За браком освіти, загальної культури, спеціальної підготовки складно було усьому розібратися самостійно, а тому сприймали готові прості рішення, які розбещено діяли на кадри, відучали їх самостійно мислити. В СРСР було майже 50 тис. промислових підприємств, які виробляли 20–25 млн. найменувань продукції. Водночас Держплан кожному підприємству планував всю номенклатуру продукції, будь-яке місцеве питання вирішувалося в Москві, що призводило до ігнорування потреб людини, до відриву від реальних економічних і соціальних процесів, до формування інертності. Адміністративно-бюрократичні методи вимагали безперервного збільшення апарату, покликаного контролювати, управляти, вирішувати, породжували масу регулюючих і регламентуючих «паперів». Інший їх наслідок – орієнтація в кадровій політиці на особисту відданість, створення в суспільстві, в колективі атмосфери страху, невпевненості. Так формувався механізм гальмування суспільно-економічного розвитку, науково-технічного прогресу. Державний монополізм консервував живу творчу думку. Поступово людина витіснялася зі сфери турботи й уваги суспільства – того суспільства, яке проголосило своїм основним завданням турботу про людину. Тому у 80-х СРСР був на грані соціально-економічної кризи. Бюрократія стала однією з причин його розпаду з проголошенням незалежності України, радянський бюрократичний апарат було ліквідовано. Але бюрократія залишилася. Посилення бюрократії знижує ефективність суспільно-економічного життя.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.