Бонітування ґрунтів
Бонітування ґрунтів (від лат. boniyus – доброякісність) – порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх родючістю щодо конкретних сільськогосподарських культур або груп біологічно близьких культур за однакових рівнів агротехніки, інтенсивності землеробства, а також природно-кліматичних умов.
Бонітування ґрунтів встановлює відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Бонітування ґрунтів будується на об'єктивних ознаках і властивостях, що мають найважливіше значення для росту сільськогосподарських культур. Облік якості ґрунтів за природною родючістю виражається в балах при зіставленні й уточненні їх із середньою багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на природних кормових угіддях – за виходом сіна і зеленої маси.
Мета бонітування ґрунтів – встановити, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший за інший.
Об'єкт бонітування ґрунтів – ґрунт, виражений чітко встановленими таксономічними одиницями відповідно до матеріалів детального обстеження ґрунту.
Критерії бонітування ґрунтів – їх природні діагностичні ознаки та ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, що корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сіножатей і пасовищ. До перших належать ознаки, які найбільше впливають на урожайність сільськогосподарських культур потужність гумусного горизонту, відсотковий вміст гумусу, мулу й фізичної глини в ґрунті, валові запаси гумусу, азоту, фосфору й калію в ґрунті, механічний склад, кислотність, ступінь насиченості ґрунту основами тощо. Вибір діагностичних ознак здійснюється по кожному земельно-оцінному району.
Бонітування ґрунтів повинно базуватися на глибокому і всебічному вивченні та встановленні впливу окремих ознак ґрунтів і їх співвідношень на урожайність культур. Однак проводити бонітування ґрунтів за фактичною урожайністю неможливо, оскільки вона залежить не лише від якості ґрунту, а й від економічних факторів ведення сільськогосподарського виробництва (забезпеченість основними й оборотними фондами, кількість внесених добрив, кваліфікація спеціалістів сільського господарства тощо). Якість землі визначає урожайність лише за умови, що інші фактори виробництва однакові. Тому при бонітуванні ґрунтів необхідно виходити з урожайності на різних агровиробничих групах ґрунтів у межах земельно-оцінного району за зіставного рівня агротехніки та інтенсивності землеробства. Для визначення показників бонітету груп ґрунтів складається шкала бонітування ґрунтів – цифрові дані, які відповідають певним значенням величин природних ознак за різними групами ґрунтів. Необхідно скласти дві оцінні шкали: 1) за властивостями ґрунтів і 2) за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь (основну). Бали розраховуються за принципом замкнутої або розімкну тої шкали Якщо за 100 балів взято оптимальне значення ознаки найродючішого ґрунту або максимальну урожайність сільськогосподарських культур, то одержують замкнуту шкалу бонітування ґрунтів. У розімкнутій шкалі за 100 балів беруть значення діагностичної ознаки або урожайність сільськогосподарських культур найпоширенішого ґрунту, який має найбільшу питому вагу в структурі ґрунтового покриву земельно-оцінного району. Бонітування ґрунтів у межах земельно-оцінного району відбувається в такій послідовності: визначення середніх значень показників, що характеризують окремі ознаки і властивості ґрунту, визначення середньої багаторічної урожайності основних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах, вибір основних діагностичних ознак, складання шкали бонітування ґрунтів за природними властивостями й урожайністю основних сільськогосподарських культур.
В Україні упродовж 1957-61 було проведено суцільне ґрунтове обстеження майже 45 млн. га землі і одержані дані про ґрунтовий покрив, усі сільськогосподарські підприємства (колгоспи, радгоспи) отримали карти ґрунтів, експлікацію земель за сільськогосподарськими угіддями й ґрунтами, на риси з детальними фізико-хімічними аналізами кожного ґрунту, було складено карту ґрунтів України. Це стало базою для виділення класів ґрунтів та їх якісної оцінки бонітування ґрунтів за всіма видами сільськогосподарських угідь (орні землі, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) завершено «УкрНДІземпроектом» в 1994 і є основою для встановлення земельного податку. Бонітування ґрунтів – важлива складова земельних кадастрів країн Західної Європи і США. У Німеччині воно проводиться на основі обліку таких об'єктивних природних показників, як механічний склад, геологічне походження ґрунту і ступінь природного стану. При бонітуванні ріллі виділено 9 видів ґрунту за механічним складом, 5 груп за геологічним походженням ґрунту і 7 ступенів природного стану. Для встановлення продуктивності земель обчислюють різницю доходу, зумовлену якістю ґрунту, рельєфом та кліматом. Оцінюючи ґрунт, необхідно відобразити його природні відмінності й передусім незмінні умови дохідності. Економічні умови – шляхи сполучення, ринки збуту та інші змінні умови дохідності – повинні враховуватися в загальній оцінці земель господарства. Дані бонітування ґрунтів – основа економічної оцінки земель. Результати бонітування ґрунтів за природними властивостями та економічної оцінки за чистим доходом зведені у стобальну шкалу оцінки земель. Відмінності ґрунтів, оцінені в балах, дають можливість визначити, який з них найсприятливіший для вирощування певної культури. Але бонітування ґрунтів, яке відображає переважно їх природну родючість, не дає змоги достатньо повно оцінити економічні аспекти виробництва, тому й виникає необхідність економічної оцінки землі.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.