Економічний поділ світу

Економічний поділ світу – поділ сфер вивезення капіталу, ринків збуту, джерел сировини, електроенергії тощо транснаціональними корпораціями та державно-транснаціональним і наддержавним капіталом залежно від масштабів цих форм капіталу і змін у співвідношенні сил між ними в межах світового господарства.

 

Економічний поділ світу відбувається у двох основних формах:

  • прямій, здійснюваній на вищій стадії капіталізму міжнародними монополіями, а відтак транснаціональними корпораціями (як розвинутішою формою таких монополій),
  • опосередкованій – вивезення капіталу, яке існувало на нижчій стадії капіталізму, але визначальну роль (порівняно з вивезенням товарів) відіграло на вищій його стадії.

У свою чергу, в межах прямої форми історично першим відбувався процес міжнародної монополізації сфери обігу, а відтак сфери безпосереднього виробництва.

Серед сучасних транснаціональних корпорацій виділяють:

  • однонаціональні (яких переважна більшість) за складом контрольного пакета акцій та характером контролю за всією корпорацією;
  • наднаціональні (контрольний пакет акцій поділено між власниками двох і більше країн, і вони здійснюють спільний контроль за корпорацією);
  • міжнаціональні (крупні пакети акцій придбані власниками декількох країн, але контрольний пакет знаходиться в руках власників транснаціонального капіталу країни базування).

Економічний поділ світу у сфері обігу здійснюють міжнародні картелі та синдикати, у сфері безпосереднього виробництва – міжнародні концерни і трести. Таке розмежування у сфері виробництва базується на подетальній і технологічній спеціалізації міжнародного поділу праці в одиничній формі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці), на проведенні спільних науково-технічних досліджень тощо. На початку 70-х XX ст. серед найкрупніших ТНК було приблизно 200 компаній з оборотом понад 1 млрд. дол. та майже 4000 філіалів, а в середині 90-х – понад 1000 таких корпорацій, що мали понад 210 тис. філіалів. Напри кінці 90-х сумарний оборот 1000 наймогутніших ТНК перевищував 5 трлн. дол. Вони монополізували майже 90% патентів на нову техніку і технологію, понад 90% прямих закордонних інвестицій, майже 2/3 світового експорту, до 40% виробництва ВВП. На США, Японію та ЄС припадає понад 80% загального обсягу вивезення та ввезення капіталу ТНК зростаються з транснаціональними банками (ТНБ), формують транснаціональний фінансовий капітал, який є важливим суб'єктом економічного поділу світу. Наприкінці 90-х загальний обсяг вивезення капіталу становив до 5 трлн. дол., прямі інвестиції ТНК перевищували 3 трлн. дол., а щорічно – майже 350 млрд. дол. На США, Японію, Німеччину, Великобританію і Францію припадало майже 70% загальної суми приросту надходження прямих іноземних інвестицій (понад 400 дол. на душу населення). Частка прямих інвестицій становила понад 80% (до Першої світової війни – лише 10%). У сфері світової торгівлі кордони різних країн щоденно перетинають товари на суму приблизно 5 млрд. дол., капіталу – понад 200 млрд. дол. З переростанням монополістичного капіталізму в державно-монополістичний економічний поділ світу здійснюється за активної участі держави і наднаціональних органів, міжнародних фінансово-кредитних організацій. Так, частка державного капіталу в загальній сумі вивезення капіталу становила в середині 90-х до 30%, міжнародних фінансово-кредитних організацій – понад 10%. З часу трансформації командно-адміністративної системи в Україні в капіталістичну економіку її народне господарство стає сферою економічного поділу світу, що здійснюється передусім у завоюванні ринків збуту (тобто у сфері обігу). Так, у другій половині 90-х на внутрішньому ринку України було зосереджено майже 90% імпортних товарів широкого вжитку, наприкінці 90-х на дорогах України курсувало до 5 млн. іномарок, внаслідок чого придушувалося національне виробництво. Водночас обсяг іноземних інвестицій становив лише3,2 млрд. дол. (приблизно 55 дол. на душу населення (в Угорщині цей показник перевищує 1000 дол.). Це зумовлено тим, що за рівнем підприємницького ризику Україна посідала 130 за рівнем інвестиційного клімату – 135, за рівнем конкурентоспроможності – 55 місце у світі. Маючи, наприклад, запаси кам’яного вугілля майже на 300 років, в 1995 вона закупила його в Польщі та Росії до 20 млн. т на суму понад 500 млн. дол., будучи крупним виробником соняшнику, імпортувала олію, що стримувало вихід економіки з кризи, поглиблювало проблему безробіття.

У процесі економічного поділу світу відбувається взаємопроникнення вивезення капіталу, взаємний поділ сфер його вивезення (інтернаціоналізація капіталу), в основі якого – дія закону нерівномірності економічного розвитку. Так, понад 50 років тому США були абсолютним економічним лідером у світовому господарстві. Нині їх значно потіснили Японія та ЄС. Внаслідок взаємопереплетіння капіталів у народному господарств) окремих розвинутих країн світу виникає іноземний сектор, т.зв. «друга економіка». У США з понад 1,7 трлн. дол. ввезеного капіталу на прямі іноземні інвестиції наприкінці 90-х припадало майже 300 млрд. дол., понад 3 млн. американіст працювало в іноземних фірмах та компаніях, понад 20% активів банків були власністю іноземців. За несприятливого інвестиційного клімату, нераціональної політики демонополізації, слабкості банківського капіталу (сумарний сплачений капітал усіх банків України на початку 1999 становив 2,1 млрд. грн., що дорівнювало капіталу сьомого за величиною банку Польщі), деіндустріалізації країни (в 1991 частка машинобудування становила 27%, у 1998 приблизно 13%), доларизації економіки Україна може стати переважно сферою впливу ТНК, ТНБ, транснаціонального фінансового капіталу, державно-корпоративного та наддержавного іноземного капіталу.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.