Економічний егоїзм

Економічний егоїзм – гіпертрофовані економічні інтереси різних суб'єктів господарської діяльності, а також районів і регіонів країни, які ставлять їх вище за інтереси відповідних суб'єктів. Основні типи економічного егоїзму суб'єктів господарської діяльності – індивідуальний, сімейний, груповий, колективний. У межах колективного виділяють такі форми економічного егоїзму: егоїзм окремої бригади, цеху, підрозділу тощо, у межах територіального економічного егоїзму – егоїзм населеного пункту, району, області, автономної республіки.

З погляду соціальної структури розрізняють егоїзм окремого соціального прошарку, верстви, соціальної групи й класу. Структурними елементами економічного егоїзму в межах світового господарства є егоїзм окремої країни, декількох країн, регіонів світового господарства. Так, економічний егоїзм регіону всередині країни виявляється у прагненні отримати якомога більшу частку бюджетних коштів, дотацій з бюджету незалежно від частки створеного в регіоні національного доходу в неекстремальних (не форс-мажорних) умовах. Економічний егоїзм працівника в бригаді виявляється у прагненні отримати заробітну плату, частину прибутку незалежно від ефективності власної праці, стажу і кваліфікації тощо. Суб'єктивними причинами економічного егоїзму є відсутність або низький рівень відповідальності, культури суб'єктів економічної діяльності та посадових осіб, неефективний господарський механізм, складність у точному визначенні і трудового внеску різних суб'єктів господарювання. Об'єктивні причини економічного егоїзму – відсутність умов для дії закону вартості, закону пропорційного розвитку, закону планомірного розвитку, існування антигуманних і антидемократичних економічних систем тощо. Антипод економічного егоїзму – альтруїзм – здатність людини безкорисливо жертвувати своїми інтересами задля іншої людини.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.