Економічна оцінка робочої сили

Економічна оцінка робочої сили – вартісний вимір робочої сили як фактора виробництва для порівняння основних ресурсів виробництва (трудових, фондових і земельних) та їх зведення до єдиного вартісного показника. Існують методологічні підходи до оцінки робочої сили у вартісній формі: обчислення фондового еквівалента заміщення одного середньорічного працівника; зведення до фондового аналога річного фонду оплати праці через норматив окупності капітальних вкладень; обчислення витрат на відтворення робочої сили за нормативний період часу. Обчислення фондового еквівалента заміщення одного працівника базується на об'єктивному процесі взаємозамінюваності ресурсів. Залучення у виробництво додаткових виробничих фондів забезпечує зростання фондоозброєності працівника, а зростання продуктивності праці є умовним вивільненням робочої сили. Обчислення ефекту підвищення продуктивності праці за кількістю умовно вивільнених за рік працівників дає можливість зіставити витрати на виробничі фонди з умовно вивільненою кількістю працівників і вивести умовний еквівалент цих ресурсів.

Економічна оцінка робочої сили через визначення вартості фондового еквівалента а заміщення обчислюють за формулою: Кз=Кв/Рз, де Кз – витрати, необхідні для умовного вивільнення одного працівника (фондовий еквівалент), Кв – капітальні вкладення і технічне переоснащення виробництва, Рз – економія робочої сили (кількість умовно вивільнених працівників). У цьому випадку економічна оцінка робочої сили дорівнює Кз.

Вартісну оцінку робочої сили шляхом зведення до фондового аналога річного фонду оплати праці через норматив окупності капітальних вкладень обчислюють за формулою: Р?е?о=Зр?tкн, де Р – робоча сила, е – економічна оцінка, о – окупність капітальних вкладень, Зр – річний фонд оплати праці, tкн – норматив окупності капітальних вкладень. Цей метод обчислення пов'язаний з першими капітальними вкладеннями в удосконалення виробництва.

Третій метод обчислення економічної оцінки робочої сили прямо не пов'язаний з ефективністю фондів, їх окупністю, він ґрунтується на концепції циклічного зростання кваліфікаційного рівня сукупної робочої сили За певний час внаслідок збагачення знань, виробничого досвіду, зростання професійного рівня формується робоча сила нової якості – робоча сила середнього працівника, продуктивність праці якого зростає не менш як у 1,5 рази порівняно з базовим (попереднім) періодом (циклом). Такий цикл становить 10-12 років. За період трудової діяльності (35 років) працівника наявні 4 цикли відтворення його робочої сили на якісно вищій основі. Економічна оцінка робочої сили за цим методом обчислюється за формулою: Р?е?ц=Зр?tсц, де Р – робоча сила, е – економічна оцінка, ц – середній цикл відтворення, р – число працівників, Зр – середньорічна заробітна плата з урахуванням виплат із соціальних фондів, tсц – середня нормативна тривалість циклу відтворення робочої сили нової якості.

У 1990 економічна оцінка робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва України, обчислена за цим методом, становила 635 млрд. крб., а вартість виробничих фондів – 395 млрд. крб. Економічну оцінку робочої сили використовують для обчислення рентабельності й ефективності виробництва, капітальних вкладень, науково-технічних і господарських рішень та приведених сукупних витрат.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.