Економічна ідеологія

Економічна ідеологія (від. ідея та гр. logos – слово, поняття, вчення) – система економічних ідей, понять і теорій, в яких адекватно відображаються економічні інтереси видатних економістів та політиків (щодо економічної дійсності), соціальних верств, груп, класів, націй і народу. Водночас ідеологія, а отже й економічна ідеологія, характеризується як певна сукупність поглядів, понять, концепцій, відірваних від реальної дійсності. Таке розуміння ідеології набуло поширення у Франції наприкінці XVIII – на початку XIX ст.

Науковий характер економічної ідеології залежить від трьох основних груп факторів: по-перше, від основних підсистем та елементів цілісної економічної системи, які є об'єктом дослідження і щодо яких висловлюються економічні ідеї та обґрунтовуються поняття й теорії.

Найповніше наукова сутність економічної ідеології виявляється в аналізі матеріально-речового змісту економічної системи, тобто технологічного способу виробництва – єдності продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Це зумовлено тим, що матеріально-речовий зміст найменше заторкує інтереси основних класів, соціальних верств і груп, оскільки науковець відволікається (абстрагується) від суспільної форми економічної системи – відносин економічної власності. Якщо йдеться про саму систему продуктивних сил, то науковий характер економічної ідеології найповніше виявляється у процесі аналізу речових факторів виробництва – засобів та предметів праці й найменше – в характеристиці людини як основної продуктивної сили. З переходом до аналізу інших елементів економічної системи, зокрема техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, зростають роль і значення інтересів окремих соціальних верств, класів, держав, що призводить до посилення суб'єктивних недостовірних оцінок під час їх дослідження. Так, після проголошення державної незалежності України вітчизняні економісти обстоювали діаметрально протилежні погляди щодо елементів техніко-економічних відносин України з країнами колишнього СРСР – відносин спеціалізації, кооперації, виробництва та ін. Одні доводили недоцільність розриву цих відносин, інші – необхідність повного розриву, оскільки вважали, що їх збереження посилює техніко-технологічну відсталість України, є фактором нерівноправності в економічних відносинах тощо. В обох випадках економічна ідеологія була відірвана від реалій дійсності.

Адекватне висвітлення проблеми можливе за умови відходу від полярних оцінок та залучення певного масиву достовірних даних. Дослідження організаційно-економічних відносин ще повніше (порівняно з техніко-економічними) заторкує інтереси окремих осіб, трудових колективів, передусім на мікроекономічному рівні. Так, форми і методи організації виробництва (система Тейлора, Мейо та ін.), менеджмент (управління підприємством, взаємовідносини між найманими працівниками та управляючими різних ланок, з одного боку, капіталістами та менеджерами – з іншого) безпосередньо відображають інтереси окремих осіб, трудових колективів щодо управління виробництвом і власністю. Внаслідок цього посилюється відірваність окремих ідей, понять, концепцій від реалій дійсності. Найповніше це виявляється в продукуванні таких економічних ідей, як відсутність влади у сучасного капіталіста на підприємстві, у відчуженні від власності найманих управляючих вищої та середньої ланок тощо. Особливо негативний аспект і е виявляється у процесі дослідження економічної власності, оскільки ця проблема безпосередньо заторкує інтереси всіх економічних суб'єктів, соціальних верств, груп, класів, націй, держав. У такому разі мета економічної теорії – передусім захист інтересів класу власників. На думку американського економіста Дж. Гелбрейта, завдання економічної теорії полягає в захисті інтересів «свого підопічного класу», що втілюється в інструментальній функції теорії. Тому закономірною є поява в західній економічній науці суто ідеологічних концепцій зниження ролі та значення власності в розвинутих країнах світу, повного ігнорування економічної власності та зведення її лише до прав власності (а отже, до юридичної власності), теорій демократизації капіталу (власності та ін.).

Відірваність окремих ідей, понять від реалій посилюється у процесі вивчення проблеми влади в суспільстві (економічної, політичної, законодавчої тощо) інструментальна функція економічної теорії, за словами Дж. Гелбрейта, «слугує не розумінню або поліпшенню економічної системи, а цілям тих, хто має владу в цій системі». Одним із критеріїв такої заідеологізованості, на думку американського економіста Дж. Семюелса, є те, що ідеологія, на відміну від науки, «оперує поняттями, які не підлягають практичній перевірці». В такому аспекті економічна ідеологія – засіб підкорення поглядів та поведінки людей, знаряддя боротьби за владу.

Науковий характер економічної ідеології залежить від того, яке коло економічних інтересів виражають ідея, поняття, теорія чим воно ширше, тим повніше відображається економічна істина (див. істина економічна). Сутність економічної ідеології залежить і від особистості науковця, його походження, соціального статусу, рівня оволодіння методологічним інструментарієм, досягненнями світової думки та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.