Економічне прогнозування

Економічне прогнозування – система наукових передбачень, напрямів і тенденцій майбутнього стану економічної системи. Розробка економічного прогнозування здійснюється за допомогою комплексних методів обробки інформації про стан економічної системи, умови функціонування і закономірності розвитку. Головні функції економічного прогнозування науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку, оцінка причинно-наслідкових зв'язків між соціально-економічними явищами в конкретних історичних умовах і впливів на них зовнішнього середовища виявлення можливих альтернатив розвитку та їх оцінка, аналіз і оцінка кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, ресурсів, фінансів, своєчасне виявлення суперечностей, які потребують вирішення.

Виконання цих функцій здійснюється за допомогою двох методів:

• генетичного, який передбачає оцінку стану економічної системи на основі встановлення причинно-наслідкових зв'язків і обґрунтування наукових гіпотез, факторів та умов майбутнього розвитку системи,
• нормативно-цільового, за якого прогнозування здійснюється від майбутніх цілей і нормативів до сучасних.

Параметри, що характеризують стан економічного об'єкта, досить численні й певною мірою взаємопов'язані. З розвитком народного господарства збільшується й урізноманітнюється випуск продукції, змінюється технологія, ресурси, ускладнюються зв'язки між окремими виробничими підрозділами. Це, у свою чергу, потребує застосування різноманітних методів, вибору рішень, розробки їх раціональних варіантів існуючі показники оцінки виробничої діяльності не завжди відповідають дійовим вимогам стимулювання виробництва. Збільшення їх кількості зумовлене науково-технічним прогресом у сфері економіки, удосконаленням виробництва. З одного боку, є потреба у прогнозуванні необхідності, достатності та різноманітності цих показників, з іншого – при реалізації вироблених рішень можуть виникати непередбачені ситуації або впливи навколишнього середовища, наприклад, затримки в матеріально-технічному постачанні, поломки машин і механізмів, зміни в технології тощо. Такі зміни мають бути передбачуваними, а виробничі рішення – гнучкими, забезпечувати мінімальні втрати при внесенні коректив. Прийняття рішень здійснюється на всіх рівнях організаційної структури управління і є його найважливішою функцією. Управління спрямоване на вирішення проблемних ситуацій, які виникають там, де може бути зафіксовано два стани – фактичний і бажаний, а розв'язання цієї ситуації полягає у виробленні рішення для ліквідації розходжень між ними. Перехід від теперішнього стану економічного об'єкта чи виробничого процесу до майбутнього, який би забезпечував досягнення поставленої мети, відбувається за відповідною траєкторією розвитку. Якщо цей перехід здійснюється за найкращих економічних показників, то відповідна траєкторія розвитку вважається оптимальною. Фактична траєкторія розвитку забезпечується управлінськими рішеннями, тобто є результатом реакції економічного об'єкта або виробничого процесу на управлінські рішення. Оптимальні управлінські рішення уможливлюють розвиток за оптимальною траєкторією. Але вони визначаються інформацією, що описуватиме ситуацію, б якій відбуватиметься цей розвиток. Отримання такої інформації забезпечують лише методи економічного прогнозування. Власне прогнозі є інформацією, що надходить до систем управління для отримання обґрунтування управлінських рішень. Через це необхідно вивчати питання прогнозування, системи управління, окремих завдань та функцій управління. Оцінка перспективи розвитку економічного об'єкта чи процесу – один із найважливіших факторів у розробленні прогнозу. Вона потребує знання апарату прогнозування, методів проведення дослідження, формування прогностичного стилю мислення. Елементами прогнозування є аналіз основних тенденцій розвитку об'єкта, виділення основних факторів, що визначають динаміку цього розвитку, моделювання мети розвитку і засобів її досягнення. Всі ці елементи використовують певною мірою достовірну інформацію, тобто має місце певна невизначеність, і ця невизначеність переноситься на управлінські рішення. Для вироблення однозначних управлінських рішень бракує достовірної інформації та ефективних методів побудови прогнозів. Виникає проблема прогнозування у виборі найефективніших альтернатив управлінських рішень для забезпечення розвитку об'єкта або процесу за оптимальною траєкторією. Відхилення розвитку від оптимальної траєкторії призводить до втрат. Вибір серед можливих альтернатив залишається за людиною – спеціалістом, експертом, який володіє знаннями у цій галузі предметних оцінок. Людський фактор у виробленні управлінських рішень, у розрахунках прогнозів замінити формальними методами досліджень неможливо інструментарій теоретичних розрахунків науково обґрунтованого прогнозу не заміняє, а доповнює знання, досвід, вміння бачити і знаходити способи вирішення проблеми прийняття управлінських рішень. Тому необхідно якнайповніше використовувати інтелектуальний потенціал спеціалістів, які могли б розробляти прогнози і на їх основі виробляти і приймати управлінські рішення. Економічне прогнозування тісно пов'язане з теорією систем і системним аналізом, бо потребує побудови системи методів і алгоритмів для опису розвитку економічного об'єкта або виробничого процесу та формування альтернатив траєкторій цього розвитку. Воно також пов'язане з психологією експертів, покликаних працювати з формалізованими моделями майбутнього розвитку для вироблення прогнозу і прийняття управлінського рішення.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.