Економічні категорії

Економічні категорії – абстракція, теоретичне вираження, мислені форми реально існуючих економічних систем. Цілісна економічна система та закони її розвитку можуть бути всебічно розкриті лише в сукупності економічних інтересів, в їх системі. Окрема економічна категорія відображає лише одну зі сторін, елементів такої системи. Оскільки складовими частинами економічної системи є продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно-економічні відносини, а також відносини власності та господарський механізм, то кожна з них знаходить своє теоретичне вираження в певній сукупності (підсистемі) економічних інтересів. Двома найважливішими сторонами економічної системи є продуктивні сили і виробничі відносини (відносини економічної власності). Тому економічні категорії – теоретичне вираження, мислені форми передусім відносин економічної власності та властивих їм законів у взаємодії з розвитком продуктивних сил, властивими їм об'єктивними законами. Тому в структурі кожної економічної категорії виділяють аспект, який відображає розвиток продуктивних сил та еволюцію відносин (форм) власності.

Змістом продуктивних сил є відносини людей і природи у процесі праці, їх взаємодія. Отже, речовий зміст економічних категорій – окремий аспект таких відносин. Той аспект економічних категорій, який виражає еволюцію відносин власності, є її (економічної категорії) суспільною формою. Отже, у кожній економічній категорії з урахуванням структури економічної системи відображаються зв'язки й відносини між людьми у процесі привласнення засобів виробництва, предметів споживання, послуг, інтелектуальної власності та інших об'єктів власності, з одного боку, і виробничі зв'язки між людьми у процесі праці, створення матеріальних благ, взаємодія людини з природою – з іншого. Перший тип зв'язків і відносин називають соціально-економічними, другий – техніко-економічними. Оскільки економічні категорії відображають об'єктивно існуючі економічні системи, вони самі є об'єктивними. Водночас, будучи мисленими формами і теоретичним вираженням таких систем, економічні категорії відображають певною мірою і суб’єктивну сторону процесу пізнання людьми цих систем, зокрема місце вченого у соціально-економічній системі суспільства (оскільки свідомість відображає місце людини в суспільстві), що виявляється в його інтересах, потребах, цілях. Тому одну й ту ж економічну категорію можуть по-різному трактувати окремі автори, виділяючи при цьому як першооснову або речовий зміст, або суспільну сторону економічних категорій. У першому випадку переважає осмислення процесу відношення людини до речі, а також відносини між самими речами, у другому – зв'язки й відносини між самими людьми. Так, західні економісти при з'ясуванні сутності капіталу головну увагу приділяють його матеріально-речовій характеристиці (тобто розглядають як засоби виробництва, різні блага, цінні папери, гроші та ін.), а вітчизняні – його суспільній формі (або відносинам власності між людьми, що виникають у процесі привласнення цих об'єктів власності). Залежно від ступеня оволодіння діалектичним методом дослідження, методологією пізнання цілісної економічної системи, опанування світової економічної думки, знання реалій дійсності тощо певний автор різною мірою наближається до істини, до сутності економічних категорій. Оскільки економічна система не є незмінною, зазнає суттєвих та кількісно-якісних перетворень, еволюціонує від менш розвинутих форм, етапів до більш розвинутих, то їх розвиток повинен відображатися в русі, мінливості економічних категорій, у наповненні одних і тих же категорій елементами суттєво або якісно нового змісту. Необхідність такого діалектичного підходу до осмислення змісту економічних категорій відображає принцип історизму. Економісти, які у своїх дослідженнях не враховують вимог цього принципу, переважно догматично тлумачать економічні категорії. Вершиною наукового теоретико-методологічного мислення є обґрунтування сутності певного економічного закону. Це зумовлено тим, що у такому законі відображаються найбільш глибинні, найсуттєвіші причинно-наслідкові зв'язки між окремими економічними явищами і процесами. Економічні закони – вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибоко приховані зв'язки й відносини, ядро сутності, охоплюють, як правило, ширше коло реалій об’єктивної діяльності, ніж окрема економічна категорія. Тому при обґрунтуванні сутності економічного закону встановлюється взаємозв'язок між окремими економічними категоріями або низкою таких категорій, деякою їх сукупністю іншими словами, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між окремими економічними явищами і процесами, який виражається за допомогою економічних законів, відображається у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій. Таким чином, у процесі дослідження економічних законів також повинні враховуватися вимоги принципу історизму. Як і економічні закони, розрізняють всезагальні, загальні, специфічні та особливі економічні категорії. Всезагальні економічні категорії – теоретичне вираження тих елементів економічних систем, які властиві всім суспільним способам виробництва. До них належать категорії, що відображають більшість елементів продуктивних сил і технологічного способу виробництва, взаємодію людини з природою у процесі праці – засоби праці, предмети праці, власне праця, людина-працівник тощо. До цих категорій також слід застосовувати принцип історизму. Загальні економічні категорії відображають розвиток спільних для декількох суспільних способів виробництва елементів економічної системи. До них належать гроші, товар, ціна тощо, які групуються навколо спільних економічних законів. До специфічних економічних категорій відносять мислені форми, що відображають властиві лише одному суспільному способу виробництва відносин власності, – відробну ренту, продуктову ренту, панщину тощо, які відображають феодальні відносини власності, а також прибуток, додаткову вартість, підприємницький дохід кредитні гроші що відображають відносини власності за капіталізму. Особливі економічні категорії відображають розвиток відносин власності лише на одній із стадій, етапів еволюції суспільного способу виробництва – одержавлення економіки державна інтелектуальна власність, державне планування, економічна інтеграція та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.