Канали товароруху

Канали товароруху – шлях товару від виробника до кінцевого споживача та сукупність учасників цього процесу. Канали товароруху поділяють на прямі й непрямі. Прямі канали товароруху (канали нульового рівня) існують тоді, коли виробник самостійно реалізує вироблену продукцію без торговельних посередників. Непрямі канали товароруху передбачають участь незалежних торговельних посередників і є одно- (один посередник), дво- і багаторівневі. Кількість рівнів визначає протяжність каналів товароруху. Учасники каналу товароруху можуть обмінюватись інформацією, укладати угоди і створювати маркетингові системи.

Від організації каналів товароруху залежить швидкість переміщення товару. За зростаючого суспільного поділу праці, передусім в одиничній формі, великому товаровиробнику економічно вигідно передавати на реалізацію частину продукції посередникам. Так, в американській автомобільній корпорації налічується до 20 тис. незалежних ділерів. Існування непрямих каналів товароруху також зумовлено доцільністю торгівлі не одним, а кількома або багатьма товарами для зручності споживачів і збільшення доходів торговельних організацій (зокрема за рахунок зниження витрат компаній, що спеціалізуються на реалізації товарів), зменшення витрат підприємств-виробників на зберігання товарів, їх псування, що залежить від специфіки товарів. За прямого каналу товароруху торгівля здійснюється через магазини, що є власністю (або орендуються) товаровиробника, розсиланням поштою та рознесенням. За однорівневого непрямого каналу товароруху на ринку споживчих товарів посередником є роздрібний торговець, на ринку промислових товарів – торговий маклер із збільшенням кількості посередників зростають роздрібні ціни на товари. В Україні на початку 90-х XX ст. між виробниками і споживачами налічувалося до 5 посередників, що посилювало механізм інфляції. У 1998 електроенергію, яку виробляла Запорізька АЕС, продавали споживачам майже 4000 посередників. У розвинутих країнах світу існує ретельно відпрацьована система відбору, підтримки, стимулювання праці ділерів, підвищення їх кваліфікації, контролю за діяльністю тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.