Кліринг

Кліринг (англ. clear – очищати, вносити ясність) – система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань.

Вперше кліринг почали використовувати в розрахунках між англійськими банками у середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей і з розвитком кредитних відносин. Виникають розрахункові палати і клірингові доми – спеціальні банківські інститути, які здійснювали заліки взаємних вимог банків у Лондоні – в 1775, Нью-Йорку – в 1852, Парижі – в 1872, Берліні – в 1853. У багатьох країнах функції розрахункових палат виконували центральні банки (в Росії – до жовтня 1917).

Найбільшого поширення кліринг набув у XX ст. з розвитком кредитних відносин, зокрема зі значним розширенням використання чеків. За клірингових розрахунків чек та інші платіжні документи виписують на будь-який банк країни або його відділення й зараховують на рахунки юридичних осіб чи списують через залік взаємних вимог. Прийняті чеки надходять до розрахункових палат, де їх сортують за банками, відтак здійснюють залік взаємних вимог і зобов'язань. Ця операція відбувається кілька разів на день, а наприкінці дня – кінцевий розрахунок між банками через рух засобів за їхніми рахунками у центральному банку. В сучасних умовах клірингові розрахунки чеками набули в розвинутих країнах світу значних масштабів. Так, через розрахункову палату Лондона щодня проходить майже 7,5 млн. чеків на загальну суму понад 28 млрд. фунтів стерлінгів.

Кліринг використовується у внутрішніх та міжнародних розрахунках, тому розрізняють банківський і валютний кліринг. Банківський – розрахунки між банками через зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб країни. Міжбанківські клірингові розрахунки здійснюють клірингові палати, центральний банк і великі комерційні банки. Банківський кліринг використовується також між членами товарних і фондових бірж через відповідні клірингові центри на цих біржах або особливу електронну клірингову систему, валютний кліринг – у міжнародних розрахунках між двома і більше країнами у сфері зовнішньої торгівлі та інших формах економічних відносин на основі міжнародних платіжних угод. Кліринг сприяє прискоренню грошового обігу, його значному здешевленню порівняно з готівковим обігом. Значне прискорення грошового обігу спостерігається з розгортанням НТР завдяки електронному переведенню грошей. Так, понад 30 автоматизованих клірингових центрів США здійснюють взаємне зарахування чеків на території всієї країни, надсилаючи кінцеві (сальдові) результати, записані на магнітній стрічці, до місцевих федеральних резервних банків. Завдяки цьому списання рахунків одного банку та їх зарахування на рахунки іншого здійснюються атоматично й одночасно. За валютного клірингу розрахунки між двома або кількома країнами здійснюють через зарахування взаємних вимог, а платежі валютою і золотом – лише на суму різниці у товарних поставках або наданих послугах. Сальдо у товарних поставках становить, як правило, до 10% обсягу таких поставок. В Україні у торгівлі з Росією в 1993 воно сягало приблизно 2 млрд. дол., що значно перевищувало цю оптимальну величину. Аналогічна ситуація була і в наступні роки, коли таке сальдо встановлювалося на рівні боргу України за енергоносії. Розрізняють дво-, три- й багатосторонні валютні кліринги, серед яких найпоширеніші двосторонні (між двома країнами). Валютні кліринги у 30-ті XX ст. набули поширення через кризу валютної системи капіталізму (краху золотого стандарту). У середині 50-х приблизно 60% міжнародних розрахунків країн Заходу здійснювали через валютні кліринги, що було зумовлено гострою нестачею доларів і золота для міжнародних розрахунків. З огляду на це було створено Європейський платіжний союз (1950–58), який через Банк міжнародних розрахунків здійснював зарахування взаємних вимог і зобов'язань для 17 країн Західної Європи. Із впровадженням різних форм конвертованості (повної, часткової тощо) масштаби використання валютного клірингу скоротилися. Водночас виникли й функціонують спеціальні кліринги. Так, у 1985 підписано угоду про міжбанківський кліринг в ЕКЮ, який технічно здійснюється через Банк міжнародних розрахунків. У 80-ті було організовано кліринг для 12 латиноамериканських країн, 7 країн Карибського басейну та ін.

Платіжні угоди клірингового типу передбачають:

• системи клірингових рахунків, на яких враховуються всі платежі й надходження двох і більше країн,
• валюту, в якій здійснюються клірингові розрахунки,
• обсяг грошових платежів і надходжень, що фіксується у міжнародних платіжних угодах,
• узгоджений порядок перерахунку сальдо на кліринговому рахунку в разі зміни курсу валюти, в якій здійснюються ці розрахунки,
• технічний кредит за клірингом, який передбачає взаємне кредитування сторонами угоди в процесі її виконання,
• поточне регулювання сальдо за клірингом, що здійснюється в обумовлені терміни. За способом погашення розрізняють сальдо клірингу без права конверсії та з вільною або обмеженою конверсією,
• схему остаточного погашення сальдо – використання способів поточного регулювання сальдо або платежі у вільно конвертованій валюті. З урахуванням позитивних сторін клірингу, нестачі вільно конвертованої валюти в Україні доцільно широко використовувати його насамперед у розрахунках із країнами СНД.

Біржовий кліринг

Біржовий кліринг – процедура розрахунків за біржовими угодами, що забезпечує фінансові гаранти їх здійснення через систему депозитних та маржових внесків учасників біржової торгівлі.

У біржовій справі використовується термін «кліринг». Наприкінці робочого дня інформація про всі операції на біржі уточнюється, конкретизується і порівнюється. Розрахунки, що здійснюються за біржовими угодами розрахунковими (кліринговими) палатами на зарубіжних товарних ф'ючерсних біржах, – безготівкові (що характерно для ф'ючерсного ринку). Розрахункові палати здійснюють оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями, збирання і зберігання гарантійних внесків за терміновими контрактами для відшкодування можливої різниці між початковою ціною і поточним котируванням, регулювання поставок та надання інформації про торговельні операції. Вони гарантують перевірку сальдо рахунків за всіма операціями до відкриття наступних торгів, забезпечують фінансову цілісність ринку. Діяльність розрахункових палат сприяла швидкому розвиткові та ефективності ф'ючерсного ринку як сегмента фінансового ринку загалом.

Розрахункова палата біржі виконує такі функції:

• забезпечує швидкість і безперешкодність укладення офсетних контрактів, надаючи змогу легко відкривати та закривати позиції (ліквідовувати їх),
• спрощує процес поставки товару за ф'ючерсними контрактами,
• забезпечує єдиний для всіх і тривалий захист від значних збитків за контрактом.

Розрахункові палати є другою стороною в угодах за всіма ф'ючерсними й опціонними контрактами як покупець відносно будь-якого члена палати – продавця, в ролі продавця відносно будь-якого члена палати – покупця. Покупці і продавці ф'ючерсних та опціонних контрактів беруть на себе фінансові зобов'язання перед. Розрахунковою палатою через фірму – члена палати, тобто. Розрахункова палата укладає контракти купівлі-продажу з собою. Виконання нею цих зобов'язань може привести до таких наслідків а) оскільки контракт укладений між Розрахунковою палатою і фірмою-членом, то клієнт має можливість укласти (розірвати) офсетний контракт без дозволу іншої першої або другої сторони. Таким чином, Розрахункова палата як друга сторона забезпечує більшу гнучкість та зручність для учасників ф'ючерсного ринку, оскільки сторони продають і купують стандартні, ідентичні контракти (контракт купівлі ідентичний контрактові продажу), самі контракти легко порівнювати та безперешкодно замінювати. Це, у свою чергу, означає, що клієнт знову купує контракт, який продав, або продає придбаний, тобто після зворотної операції не матиме жодних зобов'язань за контрактом. Процедура захисту Розрахункової палати від потенційних втрат передбачає внесення початкової маржі клієнтами (продавцями та покупцями) на вимогу брокерів, щоденний кліринг (взаємозалік) рахунків продавців та покупців, підтримання визначеного рівня маржі продавцями та покупцями. Розрахункові палати мають можливість гарантувати виконання всіх здійснених на біржі угод, оскільки вимагають від своїх членів депонувати гарантійні внески. Ці засоби, тобто прибуток, або маржа, Розрахункової палати є фінансовим забезпеченням. Розмір маржі встановлює рада директорів бірж за рекомендацією спеціальної комісії Розрахункової палати. Цю маржу слід відрізняти від маржі брокерської фірми (засоби, які мають депонуватися в брокерській фірмі індивідуальними продавцями і покупцями за ф'ючерсними та опціонними контрактами, і є її маржею). Учасники торгівлі на ф’ючерсному ринку зобов'язані робити гарантійні внески як фінансове забезпечення спроможності покупця і продавця виконати свої зобов'язання за ф'ючерсним контрактом – продати або купити товар, якщо позиція не компенсована до закінчення терміну дії контракту. Маржа як гарантійний внесок повинна забезпечувати стійкість контракту й не має нічого спільного з маржею на фондовій біржі. Гарантійний внесок за ф'ючерсними контрактами біржі переважно встановлюють у межах 2–15% від його номінальної вартості. Брокерські фірми вимагають маржу більшу за встановлений біржею мінімум. Розмір гарантійного внеску визначається рівнем ризику. За нестабільного ринку він значний, за стабільного – менший. Виділяють також внески на хеджові та спекулятивні рахунки. На хеджові як менш ризиковані біржі та брокерські фірми переважно встановлюють менші розміри внесків.

Маржа – система кругообігу ф’ючерсного ринку. Щодня із зміною цін мільйони доларів переходять від клієнтів і членів біржі до клірингових фірм, розподіляються між ними та Розрахунковою палатою біржі. Чітке функціонування цієї структури гарантує виконання учасниками своїх фінансових зобов'язань за контрактами. Термін «маржа» тлумачиться по-різному. На ринку цінних паперів – це позика брокерської фірми для купівлі цінних паперів. З 1974 Федеральна резерв на система США встановила 50% ліміт наявності власних коштів для купівлі цінних паперів (наприклад, звичайних акцій), решту суми, т. зв. маржу, мо же кредитувати брокер, який отримує відсотки за кредит і як заставу зберігає куплені ним цінні папери. Маржа на ф'ючерсному ринку має інший механізм та економічну природу. Оскільки ф'ючерсний контракт не передбачає негайної поставки то він не потребує сплати за нього повної суми. Маржа на ф'ючерсному ринку – часткова передоплата за актив, визначений у контракті, гарантійний внесок, що має забезпечити захист продавця від невиконання контракту покупцем, якщо ціни знизяться, а покупця –- від невиконання контракту продавцем, якщо ціни зростуть. У ф'ючерсній торгівлі виділяють дві маржі: 1) початкову – вноситься при відкритті ф'ючерсної позиції, 2) варіаційну, або підтримуючу – перерахування грошових коштів для відновлення вартості контракту після зміни ціни для забезпечення фінансових гарантій його виконання. Обидві маржі вносять учасники ф'ючерсної торгівлі через фірму – члена Розрахункової палати. Ф’ючерсні біржі Заходу висувають вимоги до мінімальних розмірів початкової та підтримуючої маржі, яких повинні дотримуватися клієнти (залежно від того, чи є вони членами біржі). Такий вид маржі має назву «біржова». Розрахункові палати ф'ючерсних бірж, у свою чергу встановлюють вимоги до рівня маржі, який клірингові фірми зобов'язані підтримувати в Розрахунковій палаті, клірингової маржі. Біржова та клірингова маржі можуть бути однакові або різнитися незначною мірою. Члени біржі вимагають від клієнтів, особливо нових, вищого рівня маржі, ніж той, якого мусять дотримуватися в Розрахунковій палаті. Для забезпечення фінансової стійкості Розрахункової палати створюється гарантійний фонд. Розрахункова палата, як і її члени, використовує початковий депозит і маржу, що враховує коливання цін як захист від значних збитків. Однак ці депозити формують лише основу фінансового механізму, який дає змогу. Розрахунковій палаті гарантувати оплату і поставки за контрактами. Внески її членів до гарантійного фонду є лише часткою фінансового захисту і умовою членства у ній. Депозити вносять у державних цінних паперах і грошових коштах на рахунок у визначеному банку. Зняти їх можна лише згідно з відповідним наказом, підписаним трьома директорами Розрахункової палати. Фінансовим джерелом Розрахункової палати є й т. зв. додатковий фонд, який формується зі щомісячної оплати кожної клірингової операції. Цей фонд переважно інвестує кошти в державні облігації, а відсотки покривають витрати Розрахункової палати. Розрахункова палата встановлює норми і правила процедури захисту від збитків у разі невиконання контракту фірмою, яка є членом палати, вона розпродує її контракти, закриває його рахунок, який кредитується або дебетується. Внаслідок цього виникає борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу, якщо її не вистачає, використовує його внески до гарантійного фонду або за погодженням з радою директорів – внески до додаткового фонду, а за значних збитків – загальний гарантійний фонд. Правила Розрахункової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена палати, методи розрахунку маржі й депозиту, час розрахунків за контрактом. Страхуючи кожного члена від зміни цін виплатою щоденної маржі, утримуючи депозит для відшкодування потенційного ризику до оплати маржі наступного дня, Розрахункова палата гарантує кожному її членові виконання зобов'язань за контрактами незалежно від другої сторони. Кожна сторона після реєстрації контракту в Розрахунковій палаті купує або продає товар на умовах, передбачених контрактом, у того або тому партнерові, на якого вкаже палата. Розрахункова палата гарантує виконання гарантійної та новаційної функцій. Новація – процес, за якого одна зі сторін, що домовляються, замінюється іншою. Новація – гнучка й вигідна форма, яка забезпечує надійність ринку, усуває фінансовий ризик угод. Особливість ф'ючерсного контракту й у тому, що коли він відкритий до закінчення його дії, члени Розрахункової палати повинні виконати зобов'язання поставити (прийняти) товар або розрахуватися грішми. Розрахункова палата гарантує однакову кількість контрактів на купівлю та продаж на момент закінчення його дії, тобто контролює наявність продавців і покупців для виконання зобов'язань за контрактами інформація про реєстрацію контрактів членів розрахункової палати секретна, доступна лише самій палаті та її членам. За умови, що Розрахункова палата – самостійна організація, до такої інформації не має доступу й біржа. Переваги Розрахункової палати (як самостійної організації) використання одного основного відшкодування – готівкового фонду або банківської гаранти, отримання щодня у вигляді грошових сум чистої суми маржевих та депозитних виплат, що суттєво зменшує банківські, адміністративні, канцелярські видатки, оперування через одну організацію, що заощаджує кошти на засоби зв'язку, стандартизація системи звітності, суворий контроль за апаратом. Розрахункова палата – специфічний інститут, організатор ф'ючерсного ринку, унікальний за змістом та значенням. Депозити вносяться лише на відкриті позиції. Незначні розміри депозитів дають змогу брати участь у ф’ючерсній біржовій торгівлі спекулянтам, які отримують значні доходи, не маючи фінансових можливостей торгувати реальним товаром. Для розвитку ф'ючерсно-біржової торгівлі в Україні доцільно запровадити механізм біржового клірингу.

Багатосторонній кліринг

Багатосторонній кліринг – угода між урядами кількох країн про взаємні зарахування зустрічних вимог через центральні банки цих країн.

Валютний кліринг

Валютний кліринг – система безготівкових міжнародних розрахунків між країнами, що базується на взаємному зарахуванні платежів за товари та послуги однакової вартості. Складовими елементами валютного клірингу є система клірингових рахунків, обсяги таких рахунків, узгоджена валюта розрахунків (клірингова валюта), обсяг допустимого сальдо заборгованості (технічний кредит), способи вирівнювання платежів (валютний кліринг без права конверсії – оплата лише товарними поставками, валютний кліринг з обмеженою або повною конверсією та ін.) Валютний кліринг також використовується для взаєморозрахунків фірм-резидентів відповідних країн.

Валютний кліринг – система безготівкових грошових розрахунків у зовнішній торгівлі та в інших формах міжнародних економічних відносин здійснення платежів наявною валютою і золотом лише на суму різниці в обсягах зовнішньої торгівлі та в інших формах економічної діяльності. Виник у 30-ті XX ст. внаслідок краху золотого стандарту, який був основою конвертованості валют. В середині 50-х до 60% міжнародних розрахунків між розвинутими країнами Заходу здійснювалися через валютний кліринг. Наприкінці 50-х – на початку 60-х із запровадженням режиму конвертованості валют, пом'якшенням валютних обмежень тощо, застосування валютного клірингу скоротилося. Розрізняють двосторонній, тристоронній та багатосторонній валютний кліринг. Найпоширенішим є двосторонній валютний кліринг, за якого зарахування зустрічних вимог і зобов’язань відбувається між двома країнами. Платіжні валютно-клірингові угоди складаються з клірингових рахунків, в яких відображено всі платежі й надходження двох і більше країн, обсяг валютного клірингу (всі валютні платежі й надходження, зафіксовані в угодах), валюту клірингу (нею може бути валюта однієї з країн, що домовляються, або валюта іншої держави), валютні застереження (узгоджений порядок перерахунку сальдо на кліринговому рахунку при зміні курсу валюти клірингу в певному розмірі), поточне та остаточне регулювання сальдо в обумовлені терміни та ін. З 1985 валютний кліринг використовується між відповідними установами країн ЄС, які здійснюють розрахунки в ЕКЮ (європейська валютна одиниця) за посередництва Банку міжнародних розрахунків. Через цей банк у 1950-58 здійснювався і валютний кліринг у формі Європейського платіжного союзу, який проводив залік зобов'язань і вимог для 17 країн Західної Європи. Валютний кліринг використовується в тих країнах, які не мають достатньої кількості іноземної валюти та інших засобів міжнародних розрахунків. Оскільки клірингові поставки відносно дешеві, в Україні необхідно ширше використовувати валютний кліринг насамперед між країнами СНД.

Внутрішній кліринг

Внутрішній кліринг – взаємне зарахування платежів за чеками в межах однієї країни.

Двосторонній кліринг

Двосторонній кліринг – угода між урядами двох країн про взаємне зарахування платежів через центральні банки цих країн.

Кліринг з конвертованим сальдо

Кліринг з конвертованим сальдо – кліринг, за якого гранична сума взаємної заборгованості перевищує ліміт, а банк-кредитор має право вибору валюти для погашення цієї заборгованості.

Кліринг з лімітованим сальдо

Кліринг з лімітованим сальдо – кліринг, за якого допускається різниця у взаємній заборгованості в певних межах, а боржник зобов'язаний погасити її валютою або товарами за рахунок перевищення експортом імпорту.

Міжбанківський кліринг

Міжбанківський кліринг – система взаємних безготівкових розрахунків усередині країни між банками, що здійснюється через спеціальні розрахункові або клірингові палати.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.