Концепція новатора Й. Шумпетера
Концепція новатора Й. Шумпетера – одна з найпоширеніших у західній економічній науці теорій підприємництва, згідно з якою підприємець як новатор є головною рушійною силою розвитку ринкової капіталістичної системи господарювання завдяки таким своїм якостям, як ініціативність, авторитетність, готовність до ризику та ін.
Підприємництво – особливий талант і особлива функція. Важливе значення для підприємця має здатність долати опір, що під силу лише небагатьом. Підприємницька функція, на думку Шумпетера, полягає не в тому, щоб робити винаходи чи в якийсь інший спосіб створювати умови, які відтак використовує підприємництво, а в тому, «щоб робити діло». Процес виробництва, за Шумпетером, є здійсненням нових комбінацій, що охоплюють п’ять основних етапів:
- створення нових благ;
- впровадження нових методів виробництва;
- освоєння нових ринків збуту;
- отримання нових джерел сировини;
- здійснення реорганізації.
Головну увагу він звертав на те, що всі умови підприємницької діяльності за капіталізації перебувають у процесі постійної зміни, тобто творчого руйнування. Це стосується передусім інвестиційної сфери. Якщо підприємець не має власних коштів, він повинен мати змогу взяти позику. Звідси – винятково важлива роль банкіра, який робить можливим здійснення нових комбінацій.
Стимулом для новаторства в економічній сфері є підприємницький прибуток. Його джерело – зменшення витрат або зростання доходу. Особливостями підприємницького доходу є те, що він не усереднюється, а також його короткотривалість (з перетворенням новаторської форми виробництва на загальноприйняту, традиційну, поширену він зникає, оскільки нововведення, якщо вони дали позитивні результати, починають використовувати й інші підприємці).
Макроекономічний наслідок широкого використання нововведень – порушення стану рівноваги в економіці. Поступово нові ціни зрівнюються з новими витратами, і підприємницький прибуток зникає, а економіка переходить до нового стану рівноваги. Такий перехід внаслідок дій новаторів і є, за Шумпетером, економічним розвитком. Тому ринкова економіка, в якій вирішальну роль відіграють підприємці, постійно революціонізується зсередини.
З новаторською діяльністю підприємців він також пов’язував циклічну форму розвитку капіталістичної економіки. Всі три види циклів (довгі, класичні та короткі) зумовлені впровадженням нововведень. Самі нововведення здійснюються поштовхами. Одне велике нововведення, яке забезпечує підприємцю-новатору високий прибуток, зумовлює низку інших, менш значних, внаслідок чого настає економічний бум. Відтак період піднесення поступово спадає, прибутки зменшуються, починаються банкрутства, настає депресія, яка триває до нових відкриттів і впровадження їх підприємцями в життя. Водночас успіхи капіталізму, яких він досягає на основі розвитку підприємництва, призводять до того, що він «атрофується». За прогнозами Шумпетера, прибутки й відсоткова ставка знизяться до нуля, щодо прошарку буржуазії, яка живе на них, діятиме тенденція до зникнення; управління промисловістю й торгівлею стане справою поточного адміністрування, а персонал неминуче набуватиме бюрократичних якостей. «Майже автоматично сформується соціалізм дуже поміркованого типу. Людська енергія відвернеться від підприємництва. Позаекономічні справи приваблюватимуть уми й забезпечуватимуть ризик». Водночас однобічними були намагання Шумпетера пояснити циклічний характер розвитку економіки лише нововведеннями; представити новатора як головну рушійну силу розвитку економіки; пов’язати джерело підприємницького прибутку із зменшенням витрат та ін.