Гарантійний фонд

Для забезпечення фінансової стійкості самої клірингової палати створюється гарантійний фонд. Клірингова палата, так само, як і її члени, використовує початковий депозит і маржу, яка враховує коливання цін, як захист від значних програшів. Однак ці депозити формують лише початкову основу міцного фінансового механізму, який дозволяє палаті гарантувати оплату і поставки за контрактами. Вклади членів палати до гарантійного фонду є лише часткою фінансового захисту і умовою членства в палаті. Внесок до гарантійного фонду означає безпосередню участь кожного члена у фінансовій стабільності і загальній інтеграції даної організації. Всі депозити вносяться у державних цінних паперах і грошових коштах, вони розміщуються на рахунку у певному банку. Ні готівки, ні цінних паперів не може зняти з рахунку для оплати поставки ні член палати, ні сама клірингова палата, за винятком відповідного наказу, підписаного трьома директорами палати.

Ще одним фінансовим джерелом клірингової палати є так званий додатковий фонд (surplus), який складається з щомісячної оплати кожної клірингової операції. Порівняно з послугами клірингової палати ця послуга незначна, але за рік її сума вражає.

Ці фонди переважно інвестуються в державні облігації, а відсотки відшкодовують витрати клірингової палати. Як правило, доходи від цього фонду досить високі, що і дозволяє брати незначну плату за послуги.

Клірингова палата встановлює норми і правила процедур для захисту від збитків:

• на випадок невиконання контракту фірмою-членом палати вона розпродує всі контракти даного члена, закриває його рахунок, який кредитується або дебетується. В результаті виявляється борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу;
• якщо її замало, то використовує його внески до гарантійного фонду;
• якщо сум не вистачає, то за погодженням з радою директорів використовуються його внески до додаткового фонду;
• якщо програш настільки значний, що й цих коштів недостатньо, використовується загальний гарантійний фонд;
• якщо загальний гарантійний фонд вичерпується, то збитки розподіляються на всіх членів палати за принципом; хто має більші прибутки від клірингової палати, той робить більший внесок.

Отже, ф'ючерсні біржі спираються на одну з основних функцій Клірингової палати – реєстрація всіх угод і контроль за виконанням контрактних зобов'язань кожним з учасників, на чиє ім'я зареєстрований контракт. Так забезпечується фінансова надійність ринку в цілому.

Кожен член Клірингової палати страхується через депозит – додаткову плату на випадок невиконання зобов'язань. Для відкритого ф'ючерсного контракту найбільш характерний ризик – зміна цін на активи порівняно з обумовленою в контракті ціною.

Система попередніх депозитів ефективно страхує від втрат. Щоденні маржеві внески робить кожен учасник. Однак банки вночі не працюють, ринок також. Тому ризик зміни цін розподіляється на розрахований і потенційний.

Приклад нарахування маржі та депозиту, що застосовується Кліринговими палатами США, подає Ф. Шварц:

1. За точку відліку при визначенні маржі клірингова палата вважає ситуацію на ринку на момент його закриття. Для кожного місяця поставки різного товару аналізується остання квота продавця та покупця, остання угода, за допомогою стандартної формули обчислюється остання названа ціна.
2. Контролюючи зміни цін, клірингова палата оцінює передбачену зміну цін, на основі цього публікується депозитний тариф. Якщо максимальні зміни цін становлять 8.
3. Маржа, яку має виплатити кожен член клірингової палати, відшкодовується порівнянням останньої названої ціни з контрактною ціною. Робиться це під час комп'ютерної обробки документації при закритті ринків.
4. Щоранку, у визначений час, має бути сплачена різниця між відшкодуванням, забезпеченим фірмою, та загальним боргом кліринговій палаті.
5. Якщо загальний борг перевищує відшкодування, різницю виплачує член розрахункової палати.

Клірингова палата має свої Правила, які відрізняються від Правил біржової торгівлі. Правила клірингової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена клірингової палати, методи розрахунку маржі і депозиту, час розрахунків за контрактом.

Страхуючи кожного члена від зміни цін з допомогою виплати щоденної маржі, утримуючи депозит з метою відшкодування потенційного ризику до оплати маржі наступного дня, клірингова палата гарантує кожному своєму членові виконання зобов'язань за контрактами незалежно від другої сторони.

Кожна сторона після реєстрації контракту в кліринговій палаті купує або продає товар на умовах, передбачених контрактом, у того або тому партнерові, на якого вкаже клірингова палата.

Клірингова палата гарантує виконання гарантійної та новаційної функцій. Новація – це процес, в якому одна зі сторін, що домовляються, постійно замінюється іншою. Новація – гнучка і вигідна форма, саме вона забезпечує надійність ринку, усуває фінансовий ризик угод.

Ще одна особливість ф'ючерсного контракту полягає в тому, що якщо він залишається відкритим до завершення чинності, то члени клірингової палати мають виконати зобов'язання поставити (прийняти) товар або розрахуватися грішми.

Клірингова палата гарантує однакову кількість контрактів на купівлю та продаж на момент закінчення чинності, тобто контролює, наявність продавців і покупців для виконання зобов'язань за контрактами.

Інформація про реєстрацію контрактів членів розрахункової палати є секретною, вона доступна лише самій палаті і даному членові палати. Коли клірингова палата – самостійна організація, навіть біржа не має доступу до такої інформації.

Клірингова палата має переваги (як самостійна організація):

• використання одного основного відшкодування – готівкового фонду або банківської гарантії;
• отримання щоденно у вигляді грошових сум чистої суми маржевих та депозитних виплат, що суттєво зменшує банківські, адміністративні, канцелярські видатки;
• оперування через одну організацію, що економить кошти на засоби зв'язку;
• стандартизація системи звітності;
• чіткий контроль за всім апаратом.

Міжнародна клірингова палата забезпечує такі переваги:

• зменшує валютний ризик, оскільки розрахунки відбуваються у превалюючій валюті, ризику для місцевої валюти немає;
• створює поліпшені умови для арбітражних операцій.