Необхідність відкриття і суть рахунків в установах банків
Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки. Наявність банківського рахунка – неодмінна умова участі відповідних осіб у фінансово-господарських операціях. Господарські суб'єкти повинні зберігати свої грошові кошти в установах банків на рахунках і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків у безготівковому порядку шляхом перерахування з рахунка платника на рахунок отримувача. В касах підприємств, організацій та установ можуть зберігатися лише невеликі суми грошей готівкою як перехідний залишок. Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям та установам незалежно від форм власності і виду діяльності, а також фізичним особам на певних, чітко визначених НБУ умовах. Банківський рахунок є однією з основних ознак підприємства як юридичної особи.
Рахунки для зручності відкриваються підприємствами в установі банку, як правило, за місцем своєї реєстрації. Але підприємство має повне право відкрити рахунок у будь-якому банку України за згодою сторін.
Банки зберігають грошові засоби своїх клієнтів на їхніх рахунках, зараховують кошти, що надходять на ці рахунки, виконують розпорядження клієнтів щодо перерахування коштів з рахунка, а також проводять інші банківські операції за рахунком. Отже, через банківські рахунки проходять як безготівкові розрахунки, так і готівкові операції: видача або прийом готівки. Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку. При відкритті усіх видів рахунків банк зобов'язаний повідомити про це податкову адміністрацію за місцем реєстрації власника рахунку в триденний строк.
Для здійснення розрахунків і платежів через відповідні рахунки в установах банків використовуються спеціальні розрахункові документи встановлених форм, які можуть перебувати лише у внутрібанківському обороті. У документах зазначається підстава для перерахування коштів. Отже, банківський рахунок є формою поточного відображення та оперативного контролю за станом, рухом, джерелами формування і напрямками витрачання грошей власника даного рахунка. Банківський рахунок може бути відкритий як у національній, так і в іноземній валюті.
В умовах кризової економіки держава може здійснювати належний контроль за грошовими і фінансовими потоками у тому разі, коли кожний господарський суб'єкт матиме тільки один розрахунковий або поточний рахунок у національній валюті. Наявність кількох розрахункових рахунків у різних установах банків створює можливості для проведення незаконних "тіньових" грошових операцій, у тому числі й шляхом оперативних переведень коштів з одного рахунка на інший з метою уникнення сплати податків. У цьому плані висуваються пропозиції про переведення рахунків найбільших платників податків на обслуговування в окремо визначені банки, уповноважені для цих цілей урядом.
Правові відносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків у національній та іноземній валюті, регулюються інструкцією №3 НБУ "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" (затверджено постановою Правління НБУ № 121 від 27.05.1996 р.).
Джерела:
- Банковское дело: Учебник/ Под ред. В. И. Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 480 с.
- Деньги, кредит, банки: Справ. пособие/ Под ред. Г. И. Кравцовой. – Мн.: Меркаване, 1994. – 270 с.
- Деньги. Кредит. Банки: Учебник/ Под ред. Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 622 с.
- Деньги. Кредит. Банки: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп./ Под ред. О. И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 450 с.
- Иванов В. М. Деньги и кредит. Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 230 с.
- Финансы, деньги, кредит: Учебник/ Под ред. О. В. Соколовой. – М.: Юристъ, 2001. – 784 с.
- Шуляк П. Н. Финансы: Учебник. – М.: Издательский Дом «Дашков и К0», 2002. – 3-е изд., перераб. и доп. – 752 с.