Поняття системи безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.
Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.
Одна з актуальних наукових проблем - визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:
- принципи безготівкових розрахунків;
- вимоги до організації розрахунків;
- форми розрахунків;
- розрахункові документи;
- способи безготівкових розрахунків;
- механізм контролю за станом розрахунків.
Взаємозв'язки між структурними компонентами системи безготівкових розрахунків можна зобразити у вигляді схеми.
Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.
Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об'єктом розрахунків, тобто у залежно від призначення платежу, на дві групи:
- розрахунки за товарних операцій – платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
- розрахунки за нетоварних операцій – сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.
В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські – за межами цього пункту);
- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).
Безготівкові розрахунки класифікуються також як:
- гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;
- негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.
Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:
- прямі – здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;
- транзитні – здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).
У сучасних умовах досить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України.
Серед них:
- оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які б давали найбільший ефект; проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових розрахунків;
- інтенсифікація і прискорення розрахунків; чим швидше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше можливостей для одержання вищих доходів і прибутків; неплатежі – це справжній "тромб" кризової економіки; зекономлені внаслідок прискорення розрахунків кошти можуть додатково спрямовуватися у сферу виробництва;
- підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті; грошова відповідальність підприємств за недоодержання грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;
- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.
Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругооборот коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.
Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.
Джерела:
- Банковское дело: Учебник/ Под ред. В. И. Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 480 с.
- Деньги, кредит, банки: Справ. пособие/ Под ред. Г. И. Кравцовой. – Мн.: Меркаване, 1994. – 270 с.
- Деньги. Кредит. Банки: Учебник/ Под ред. Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 622 с.
- Деньги. Кредит. Банки: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп./ Под ред. О. И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 450 с.
- Иванов В. М. Деньги и кредит. Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 230 с.
- Финансы, деньги, кредит: Учебник/ Под ред. О. В. Соколовой. – М.: Юристъ, 2001. – 784 с.
- Шуляк П. Н. Финансы: Учебник. – М.: Издательский Дом «Дашков и К0», 2002. – 3-е изд., перераб. и доп. – 752 с.