Розрахунки при здійсненні заліку взаємної заборгованості

Суть розрахунків при здійсненні заліку взаємної заборгованості полягає у скасуванні в рівновеликих сумах взаємних грошових вимог та зобов'язань боржників і кредиторів один до одного.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки з приводу поставок товарів (виконаних робіт, наданих послуг) можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. В угодах сторонами передбачається періодичність звірок взаємної заборгованості із складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків. Після складання акта звірки взаємної заборгованості сторона залежно від того, на користь кого склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Здійснення разового заліку взаємозаборгованості між групою підприємств за рішенням центральних органів оформляється платіжними вимогами. Платіжні вимоги виставляються кредиторами на платників за кожною позицією дебіторської заборгованості, що відображена в бухгалтерському обліку кредитора.

Дебітор має право повністю або частково відмовитися від оплати платіжної вимоги. У цьому разі він протягом трьох робочих днів з дня отримання реєстру електронних платіжних повідомлень надає банку заяву про повну або часткову відмову від акцепту платежу з обов'язковим зазначенням мотиву відмови. Спори, які виникатимуть при цьому, вирішуються в претензійно-позовному порядку.

На час проведення заліку взаємної заборгованості підприємств кожному учасникові відкривається тимчасовий особовий рахунок на балансовому рахунку №725 "Розрахунки за разовими заліками", за дебетом якого проводяться суми документів, які оплачуються у порядку заліку, а за кредитом – суми, які надійшли підприємству від інших учасників заліку. Оплата за рахунком №725 здійснюється в межах кредитового залишку.

В умовах рівномірних, постійних та ритмічних поставок товарів і в наданні послуг можуть використовуватися планові платежі, що здійснюються згідно з окремим договором. При цьому розрахунки здійснюються періодично відповідно до домовленості між сторонами, однаковими сумами у попередньо встановлені строки.

З метою подолання платіжної кризи в Україні запроваджується порядок проведення взаємозаліку коштів з фінансування видатків у рахунок погашення недоїмки за платежами до бюджету. Цей взаємозалік проводиться між розпорядником бюджетних коштів та платником податків у межах не-проведених на дату взаємозаліку видатків, затверджених у кошторисі бюджетної установи, та суми, що не перевищує розміру недоїмки платника за відповідними видами податків.

Для вдосконалення системи розрахунків можливе і доцільне створення центральних та регіональних електронних центрів взаємозаліків, які б на основі інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість підприємств вибудовували замкнуті фінансові ланцюги і проводили електронний взаємозалік.

Поєднання комерційного кредиту з проведенням взаємозаліку боргів за розрахунками за електроенергію характерне для так званих енергетичних векселів, що почали використовуватись в Україні з листопада 1996 р. Центральний суб'єкт ринку електроенергії в Україні – НДЦЕ (Національний диспетчерський центр електроенергетики) "збирає" вироблену електроенергію з генеруючих підприємств (електростанцій) і продає її споживачам. В умовах платіжної кризи і значних сум неплатежів з боку споживачів електроенергії НДЦЕ не спроможні повністю оплачувати електроенергію генеруючим компаніям. Свої зобов'язання перед ними НДЦЕ оформляє векселями, передаючи їх виробникам електроенергії.

Електростанції, одержавши вексель НДЦЕ, в свою чергу розраховуються ним за спожите вугілля (газ), необхідні для виробництва електроенергії. Постачальники вугілля (газу) пред'являють цей вексель уже НДЦЕ або його підрозділам – обленерго, які погашаються наданням відповідного обсягу електроенергії. Таким чином, ланцюг взаємозаліку боргів замикається, що оформляється відповідною бартерною угодою між учасниками цього єдиного технологічного процесу.

Розрахунки на основі заліку взаємних вимог розширюють можливість діючих механізмів здійснення платежів у народному господарстві України.

Джерела:

  1. Банковское дело: Учебник/ Под ред. В. И. Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 480 с.
  2. Деньги, кредит, банки: Справ. пособие/ Под ред. Г. И. Кравцовой. – Мн.: Меркаване, 1994. – 270 с.
  3. Деньги. Кредит. Банки: Учебник/ Под ред. Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 622 с.
  4. Деньги. Кредит. Банки: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп./ Под ред. О. И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 450 с.
  5. Иванов В. М. Деньги и кредит. Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 230 с.
  6. Финансы, деньги, кредит: Учебник/ Под ред. О. В. Соколовой. – М.: Юристъ, 2001. – 784 с.
  7. Шуляк П. Н. Финансы: Учебник. – М.: Издательский Дом «Дашков и К0», 2002. – 3-е изд., перераб. и доп. – 752 с.