Синтоїзм

Синтоїзм ( синто з японської означає «шлях богів») – це традиційна народна релігія Японії, яка розвинулась на основі первісних родоплемінних вірувань. На противагу конфуціанству і даосизму синтоїзм не відзначається особливою глибиною філософської доктрини. Синтоїсти поклоняються духам природних стихій, які оживляють природу і втілюються у різні предмети і явища – у тварин, рослин, камінь і навіть людину. У синтоїзмі збірною назвою усіх божественних сил виступає поняття Камі, яке включає усе, що існує в природі. Камі є аналогом божественного розуму, який розмиває межі між творцем і творінням. Камі – це і верховні боги, покровителі світів і стихій, а також локальні божества, які уособлювали навіть окремі природні об’єкти – струмок, дерево, квітку тощо. Камі символізують і душі предків, через яких вшановувався культ предків.

Визначальним у синтоїзмі є культ природи і предків. Тому вища мета синтоїста – це злиття з космосом і поклоніння предкам. У ранньому синтоїзмі існував культ мертвих пращурів-духів на чолі із верховним духом удзі-гамі, який символізував єдність членів роду. Померлих родичів відправляли у загробний світ у супроводі близьких людей і всіх необхідних речей, які виготовляли із глини. У синтоїстів відсутнє уявлення про потойбічне життя, а тому вони значно більше турбуються про те, щоб їх дух після смерті належним чином вшановували їхні живі родичі саме у земному світі. Система синтоїстського культу характеризується певною незавершеністю через відсутність формального, канонічного підґрунтя віровчення, стрункої теологічної теорії. Традиційні звичаї та обряди стали об’єднуючим чинником японської нації. Яскраво виражений етноцентризм надав синтоїзму суто японського виразу. Як прийнято говорити, «щоб стати синтоїстом, треба бути японцем».

Ідея спасіння у синтоїзмі пов’язується із таким станом, за якого людина стає недосяжною для злих духів і нещасть цього світу. Спасіння досягається шляхом ретельного виконання обрядів та ритуалів по вшануванню духів (Камі) і померлих предків, а також через дотримання численних табу, що регулюють індивідуальну і соціальну поведінку японця. Ці табу становлять невід’ємний елемент життя більшості японців, бо забезпечують можливість досягнення вічного спокою і безсмертя і дозволяють воз’єднатися з духами пращурів у безмежній і безтілесній субстанції Камі. Велике місце в обрядовості синто відіграють очисні ритуали. Чистота і охайність в побуті, символічні обряди обмивання рук, тіла сприяють відлякуванню злих духів. Обряди обмивання передують усім релігійним церемоніям, храмовим богослужінням. Релігійні обряди мають традиційний і яскраво виражений місцевий колорит.

З проникненням в Японію буддизму синтоїстський культ сильно змінюється. Для відправлення обрядів, здійснення жертвопринесень будуються храми. На зміну шаманам утверджується інститут жрецтва – каннусі – «господарі Камі», влада яких передавалась по спадковості.

Буддістська релігія, що здобула домінуючий вплив з 800 до 1700 рр., не ліквідувала культу традиційних японських богів, а ототожнила їх з численними буддами та бодхісатвами. Цю форму синто-буддійського синкретизму називають Рьову (двоїстий). Щоправда, в умовах нового політичного режиму після буржуазної революції 1867 – 1868 рр. було відроджено синто і у 1882 р. імператором Мейозі було офіційно визнано синто як державну релігію. Національна політика у сфері релігії була спрямована на розмежування двох релігій і надання домінуючого статусу саме синто як ідеологічного підґрунтя японського націоналізму. В умовах монархічного режиму популяризувались стародавні синтоїстські міфи, підносились культи верховних богів, передусім богині Аматерасу. Після 1946 р. державний статус синто занепадає, хоча національно-патріотичні ідеї оперті на традиційні принципи цієї японської релігії не зникли, а й сьогодні живуть у свідомості народу. В повсякденному житті японців під час родинних свят, різних життєво важливих подій вшановуються Камі і культи предків. Центром сучасного синтоїзму є храм Ясукуні в Токіо. Поряд із синтоїстськими звичаями глибоко проникли у японський спосіб життя і буддійські етичні норми. Одночасно співіснують і взаємно поєднуються елементи двох релігій і в культовій сфері.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.