Синкретичні групи

Релігія багаї. Багаїзм виник в Ірані у ХІХ ст. Його предтечею був Мірза Алі-Мухаммед, що вважався за пророка в одній з шиїтських сект, яка шанувала «прихованого імама» Магді. Він оголосив майбутній прихід пророка, якого назвав Бага-Улла («блиск Бога»). Себе ж Мірза Алі-Мухаммед визначив словом БАБ («ворота істини»). Він створив «книгу об’явлення» Байян, у якій виклав від імені Бога новий погляд на історію світових релігій.

Баб твердив, що свого часу всяка значна релігійна система грає величезну роль для окремої людської спільноти, але, виконавши своє завдання, поступається новій, яку засновує нове втілення Єдиного Бога – новий пророк, який дає нове Писання. Весь цей процес являє собою картину доростання людства. Отже – всі релігії є вираз Єдиного Бога, але у формі, доступній даному народу на даній стадії його історичного розвитку. Так, закони Мойсея відповідали «дитячій» стадії розвитку людини; вчення Ісуса Христа та пророка Мохаммеда знаменували більш дозрілі стадії розвитку людини. Але з появою Бага-Улли всякі національно-релігійні розбіжності стануть облудою. Традиційний іслам, так само, як юдаїзм, християнство та інші релігії поступляться новій вірі досконалого людства. Це й буде «страшним судом», в ході якого «пекло» теперішнього недосконалого, сповненого ворожнечі життя заміниться на «рай» нової релігійної епохи.

Баба було визнано віровідступником та страчено. Але 1863 р. син високопоставленого іранського вельможі Мірза Хусейн-Алі оголосив себе Бага-Уллою, про якого пророкував Баб. Цікаво, що саме цього року за зороастрійським пророцтвом мав з’явитися той, хто зведе воєдино віри землі. Відтепер він і зветься Бага-Улла, і мислить себе дев’ятим з числа тих, кого він визнав за найбільших пророків і своїх попередників: це – Кришна, Авраам, Заратустра, Мойсей, Гаутама Будда, Ісус Христос, Мохаммед та Баб.

Бага-Улла створює на заміну Корану нову сакральну книгу Кітаб-і-Акдас (Книга Законів), у якій повторює тезу Баба про те, що традиційні релігії – лише сходинки до справжнього богопізнання.

Проте він не визнає протиріч між ними, стверджуючи, що всі вони були дані відповідно до розвитку й досвіду того чи іншого народу і є дійсним об’явленням Божим. Але почалася нова ера міжнародного спілкування, об’єднання людей, відмови від ворожнечі й війн, справжньої любові. Набуті різними спільнотами знання та досвід мають гармонійно доповнити одне одного. Усілякий фанатизм та нерівність між людьми поступляться визнанню права кожної істоти на вільний розвиток. Цікаво, що водночас Бага-Улла прорікав у реальному майбутньому усілякі катаклізми як наслідок роз’єднаності людства. Він звертався з листами до Папи Римського, можновладців Європи з закликом сприяти справедливості у міжнародних відносинах, оберігати те, що ми сьогодні іменуємо правами людини. Враховуючи невдалі спроби бабітів оборонити свою віру зі зброєю в руках, Бага-Улла підкреслив, що нове вчення не насаджується силоміць, а мусить стати добровільним та свідомим вибором. Сенс життя людини – богопізнання й прагнення до об’єднання з людством, вдосконалення цивілізації, проповідь миру й злагоди.

Бага-Улла був підданий репресіям і помер у засланні. Відмовившись від поста міністра, вшанований багатьма за свої високі цноти, незмінно відповідаючи на ненависть любовю, він являє собою справді світлу духовну особистість, як би не ставитися до його ідей.

До речі, розглядати віру багаї як «прекраснодушний ідеалізм» немає підстав. Бага-Улла та його наступники не тільки зуміли, попри жорстокі репресії, започаткувати нову релігію багаї, але й надати їй організаційних форм і зробити її впливовою. Сенс життя людини згідно вчення багаї – пізнання Бога й розвиток усіх талантів та здібностей, обєднання з іншими людьми в мирі та любові. Це вчення має синкретичний характер, бо визнає істинність усіх значних для світу традиційних релігій, репрезентованих іменами Авраама та Мойсея (юдаїзм), Ісуса Христа (християнство), Мохаммеда (іслам), Кришни (індуїзм), Будди (буддизм) та Заратустри (зороастризм). З попередніх релігій утримується спільне – те, що їх об’єднує, а не те, що розрізнює, в першу чергу – ідея високої гідності людини.

Слід однак зазначити, що, будучи монотеїстичною релігією, багаї розглядають як богообявлення не лише релігії авраамічні (юдаїзм, християнство та іслам), а й релігії, що визнають багатобожжя (індуїзм) або навіть заперечують ідею Бога (буддизм). Та віра багаї не розчиняється у синкретизмі. Вона має власні специфічні ознаки.

Багаї встановили власний календар, що веде початок з 1844 р. – від отримання об’явлення Бабом (19 місяців по 19 днів з 4-5 додатковими днями щомісяці). Новий рік, традиційно пойменований Навруз, починається на весіннє рівнодення (21 березня). На рік припадає 9 священних днів. Багаї вважають 9 сакральним числом (варто згадати, що Бага-Улла виступає в багайській вірі девятим пророком, хоча багаї й не стверджують, що більше таких великих пророків не буде).

Багайський храм має 9 стін на вшанування пророків. У світі існує також 9 храмів багаї: в Ізраїлі, Індії та Туркменістані (Азія), у Німеччині (Європа), США та Панамі (Американській континент), Австралії, Уганді та Західному Самоа (Африка). Храм багаї – особливий. Богослужіння та священиків як таких тут немає. В громаді багаї панує атмосфера зібрання, в якому культивується дух дискусії, науково-інтелектуального пошуку, розвінчання усіляких марновірств, духовного вдосконалення й зречення низьких почуттів на зразок заздрості, ненависті чи агресивності.

У багаї заперечуються алкоголь та наркотики, підноситься моногамна сім’я, хоча визнається можливість розлучення. Члени громади дуже згуртовані й завжди підтримують один одного в будь-яких скрутних обставинах.

Віра багаї відкрита для будь-якої людини незалежно від її раси, національності чи суспільного стану. Навернення чужинця до багайської віри має відбутися лише шляхом його власного вибору. Багаї не приймають пожертви від чужинців і утримують свій культ лише за рахунок добровільних внесків членів громад.

Духовні Ради багаї, які керують місцевими громадами (файєрсайди) налічують 9 членів. Вони обираються таємним голосуванням з числа осіб, що мають вік не менше 21 року. Кожна країна, де є Багамські громади, має Національну духовну Раду, яка щороку оновлюється. 9 членів Всесвітнього Дому Справедливості – верховного органа багайського руху – переобираються кожні 5 років. останній функціонує в Хайфі (Ізраїль), де поховано баба і розташовано величний храм, оточений чудовим садом.

Хоча навколо громад багаї створюється атмосфера незалежності й елітарності, багаї не замкнені на власному бутті. Від початку вони проповідували на усьому Близькому Сході. Наприкінці ХІХ ст. після хвилі репресій (страчено було 20 тис. прихильників нової віри) син Бага-Улли Абдул-ла-Баг переніс свою проповідь до США, де вона пережила розквіт й стала впливовою у світовому масштабі. Багаї осмислюють свою релігію як Всесвітню Багайську Віру, причому прагнуть стерти кордони між релігією та іншими сферами культури. Багаї активно сприяють розвитку науки й освіти в світовому масштабі, підтримують сотні й сотні масштабних міжнародних проектів у сферах охорони здоров’я та екології. Вони виходять з ідеї майбутнього Світового Порядку, який має бути встановлений спільними зусиллями світової громадськості. особлива увага приділяється країнам «третього світу».

Слід зазначити, що такі міжнародні організації, як Ліга Націй та її спадкоємниця ООН виникли не без впливу багайської проповіді, підхопленої на початку ХХ ст. численними пацифістськими рухами та всіма миролюбними силами світової громадськості. Вони стимулювали створення есперанто – штучної міжнародної мови. Міжнародна Співдружність Багаї сьогодні має дорадчий голос в ЮНЕСКО і в Дитячому Фонді ООН.

Вчення багаї у ХХ ст. стало на певний час духовним мостом між Іраном і Заходом. Зокрема багайський рух мав розповсюдження в США, які всіляко підтримували його і в Ірані, де він поширився у правлячій верхівці (цьому поклала край ісламська революція під проводом імама Хомейні).

Громади багаї сьогодні поширені в 160 країнах й складають спільно 5 мільйонів людей, в тому числі і в Україні.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.