Біле братство («Юсмалос»)

Історія Білого братства мало вивчена. Нібито початок її діяльності простежується аж в 20-х рр. ХХ ст. у Болгарії, а тепер їхнім центром є м. Нант у Франції. Активна діяльність цього руху в Україні спостерігається з 1990 р. Організатори й лідери секти – Юрій Кривоногов (інженер-кібернетик) та Марія Цвігун (журналістка). Кривоногов прийняв релігійне ім’я Хоан Свамі; прихильники секти твердять, що Кривоногов у минулому житті був Адамом, потім Осірисом, пізніше – князем Володимиром. Цвігун же проголошена була живим богом під іменем Марія Деві Христос; її портретами, на яких вона була зображена з православним хрестом на грудях і магічними жезлами в руках, 10 літ тому було обліплено весь Київ. Їхні помічники взяли більш традиційні біблійні імена Іллі, Данила, Петра, Павла тощо.

Юсмалос – абревіатура: ЮС – це Хоан Свамі (перекручене ім’я Іоанна Богослова), МА – Марія Деві Христос, ЛОС – скорочення від «логос». ця абревіатура ніби втілює ідею нової божественної Трійці. Водночас назва використовується як мантра, що може довести до екстазу злиття з божеством.

Вчення є еклектичним синтезом ідей індуїзму, буддизму, кришнаїзму та християнства. Проте до всіх інших конфесій Біле братство ставиться вороже. Юсмаліани мають власну «Біблію» – «Вчення про фохату» (видана 1992 р.). Кінець світу було призначено на 23 листопада 1993 р.

Віровчення Братства вимагає кинути сім’ї, роботу і навчання, примкнути до общини і йти пропагувати вчення. лідери секти мають наближених помічників – серіофітів, потім йдуть апостоли й «воїни Іллі» та «лицарі Єнота»; далі – рядові члени секти. Крім того, існує ще одна категорія віруючих – «пацюки» (ті, хто співчуває братству, але вагається вступати до нього). Секта відверто тоталітарна: ті її члени, що протирічать лідерові, позбавляються права носити білий одяг та ізолюються – аж до виключення з братства.

1993 року секта розкололася: Цвігун прокляла Кривоногова, бо він закликав до вегетаріанства. Обидва лідери зберегли власних прихильників.

Після того, як діяльність секти набула відверто антигромадського характеру (у листопаді 1993 р. сектанти – попри ворожість до Православної Церкви – намагалися захопити Софійський собор у Києві), правоохоронні органи припинили її діяльність. Суд, що відбувся 1995 року, засудив керівників групи до різних строків ув’язнення. Після цього діяльність Білого братства затихла.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.