Цілі екологічного аналізу

Вплив на довколишнє середовище є одним з найпоширеніших зовнішніх факторів, або екстерналій, у проектах як державного, так і приватного сектора. Впливи на довколишнє середовище досить неоднозначні і не завжди легко піддаються звичайному аналізу з позицій витрат і вигід проекту. Екологічний аналіз посідає особливе місце в проектному аналізі. Це місце зумовлене двома причинами:

• недостатньою вивченістю взаємовідношення між діяльністю людини та довколишнім середовищем;
• багато схвалюваних екологічних рішень призводять до незворотних змін у природі.

Масштаб та обсяг необхідної оцінки впливу проекту на довколишнє середовище обумовлюються масштабом і обсягом змін у довколишньому середовищі, очікуваних у зв'язку з проектом. Деякі проекти є безпечними для довколишнього середовища. Наприклад, проекти в галузі охорони здоров'я часто приводять до поліпшення довколишнього середовища, особливо, якщо вони включають в себе заходи по очищенню води та видаленню твердих відходів. У таких ситуаціях фактори довколишнього середовища мають бути взяті до уваги, але робиться це в рамках стандартного процесу підготовки й експертизи і окрема оцінка впливу на довколишнє середовище звичайно не потрібна.

Інші проекти можуть мати негативний вплив на довколишнє середовище тимчасового або минущого характеру. Наприклад, будівництво підземних трубопроводів може справити негативний ефект під час будівництва, але не спричиняється до довгострокових змін у природному середовищі в місці проходження трубопроводу. Ремонт і реконструкція існуючих споруд також може мати негативний ефект. У таких ситуаціях екологічний аналіз має важливе значення.

Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є нанесення потенційної шкоди довколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або запобігання їй.

Найскладнішим завданням економіста чи відповідальної за проект особи є вибір тих екологічних або пов'язаних з природними ресурсами наслідків, які слід включити до аналізу, а також їх кількісний і грошовий вираз. Аналітик повинен розглянути кожну проблему, прийняти рішення, ідентифікувати важливі наслідки і однозначно висловити свої думки.

Оцінка очевидних екологічних наслідків проекту. Процедура відбору найбільш суттєвих наслідків базується на оцінці змін у продуктивності ресурсів та має бути відображена у ринкових цінах. Наприклад, розташування виробництва, пов'язаного з видобутком чи переробкою корисних копалин, може змістити локальну систему рибальства вниз за течією ріки або порушити Існуючу сільськогосподарську діяльність. При цьому визначити й оцінити зміну виловів чи врожаїв необхідно саме при аналізі проекту. Зміни в кількості та якості води вниз за течією ріки і вплив цього на рослинність або зміна стану прибережних морських зон є наслідками другого порядку. Наслідки такого роду можуть бути дуже важливими і екологічно, і економічно, але аналітикові слід почати з оцінки можливих наслідків проекту, що збуватимуться у рибному та сільському господарствах.

Урахування взаємозалежності вигід та витрат. Аналітик повинен завжди дивитись і на аспект витрат, і на аспект вигід будь-якої дії та підходити до своїх оцінок найбільш доступним і економічним способом. Цінність удосконаленого очищення промислових стоків має розглядатись як в аспекті безпосередніх витрат (головним чином на будівництво, монтаж, експлуатацію, обслуговування та ремонт), так і в аспекті "виключених витрат", тобто вигід від зменшення витрат на очищення води нижче за течією або зниження забруднення. Різниця між вигодами (виключеними витратами) і фактичними витратами є відправною точкою для виміру змін. Якщо ухвалюється рішення досягти зниження забруднення, навіть якщо вигоди не піддаються прямому виміру, підходом може бути аналіз ефективності витрат.

Оцінка екологічних вигід та витрат у рамках підходу "з проектом" і "без проекту". Важливо, щоб розглядалися лише додаткові або прирощені вигоди й витрати в результаті реалізації проекту. Безповоротні витрати минулого періоду, тобто витрати, які вже зроблено прямо чи непрямо у зв'язку з проектом, і пов'язані з ними вигоди не включаються в грошові потоки проекту. Можливо, слід розглянути ряд альтернативних варіантів "з проектом" (скажімо, за шкалою варіацій).

Використання механізму оцінки неявних вигід і витрат. Коли ринкові ціни не можуть бути використані прямо, є потенційна можливість використати їх опосередковано, застосувавши методику "уявного" ринку. При цьому підході ринкові ціни заміщуваних і доповнюючих товарів застосовують для оцінки "товарів" чи "послуг" екологічного характеру, що не мають чіткої ціни. Скажімо, цінність такого неоцінного екологічного фактора, як чисте повітря, може впливати на ціну ринкових активів, приміром, житла або землі. Аналіз різниці цін таких активів у зонах з різною якістю повітря може вказати на неявну ціну екологічного фактора, що не має прямої ціни.

Певна річ, вибір конкретного підходу до виміру залежить від вимірюваного впливу. Втім, існують підходи, що згадуються порівняно часто, наприклад, вимір продуктивності та ефективності витрат. І, хоча економісти розробили широкий спектр прийомів виміру та оцінки, в цьому підручнику робиться наголос на прийомах, які можна вважати поширеними або потенційно застосовними щодо екологічних наслідків, пов'язаних з інвестиційними проектами.

Другий набір підходів названо "потенційно застосовним", оскільки ці підходи доречні лише в певних ситуаціях. Вони більш опосередковані й засновані або на "уявних ринках" (приміром, транспортних витратах, цінах власності, вартості землі), або на витратах на переміщення чи заміну існуючих об'єктів. Рамки застосування обох наборів зазначених підходів ми розглянемо пізніше.

Окрім основного завдання ідентифікації екологічних наслідків і визначення грошових величин, залишаються ще три важливі концептуальні проблеми: визначення меж аналізу, завдання правильного діапазону часу та вибір методу оцінки проекту.

Межі аналізу вимагають визначення того, що саме включати і чого не включати до екологічного аналізу. Ідентифікація зовнішніх факторів приводить до розширення концептуальних і фізичних меж аналізу. Ступінь такого розширення залежить від конкретного проекту. Так, проект гальванічного виробництва пов'язаний з викидом промислових вод, що негативно впливають на водокористування вниз за течією – питну воду, іригацію та рибальство. Екологічний аналіз проекту має включати це водокористування в рамках концепції "з проектом" і "без проекту".

Інші екологічні впливи проекту можуть бути більш віддаленими фізично або важчими для ідентифікації. Одним з прикладів є випадання "кислотних дощів" у наслідок викидів електростанції. Взаємодія сільськогосподарського розвитку височини з її сходом ґрунту та стоками, з екосистемами низини й прибережної зони дає ще один приклад складного й тривалого взаємозв'язку. Не існує загального єдиного правила, де саме проходить гранична межа аналізу. Як і при оцінці, найкраще починати з безпосередньо спостережуваних і вимірних наслідків. Інженер проекту, економіст-аналітик і спеціаліст-еколог мають колективно визначити межі аналізу. Можливо, що в майбутньому вдасться сформулювати "протоколи" представницьких типів інвестиційних проектів, і кожний такий "протокол" окреслить основні види впливів, які слід враховувати в аналізі. Великим вкладом до кожного такого "протоколу" будуть результати після проектного аналізу схожих проектів, а також підготовані експертами-екологами анкети й рекомендації.

Визначення підхожих меж у часі є другою основною концептуальною проблемою. Звичайно обирається тимчасовий діапазон, що охоплює щонайменш очікуваний корисний життєвий період інвестиції. В інших типах проектів, де вигоди гіпотетичне нагромаджуватимуться протягом дуже тривалого часу (наприклад, гребля і водосховище з очікуваним життєвим циклом у 300 років), обирається такий діапазон часу (скажімо, 30 чи 50 років), який охопить більшу частину вигід і витрат. При будь-якій ставці дисконтування всякі вигоди чи витрати по 50 роках будуть досить малими при розрахунку NPV. Так, при ставці в 10% більшість витрат і вигід втратять значимість всього через 20 років.

Оцінка екологічних наслідків – складне, але варте зусиль завдання. Якщо очікуваний життєвий період цих наслідків менший, ніж "нормальний життєвий цикл проекту", проблеми немає – екологічні наслідки можна включити до стандартного фінансового аналізу. Так, проект рисових плантацій з очікуваним 25-річним періодом життя включає будівництво дороги на початковій стадії. Це будівництво призводить до підвищення ерозії ґрунту та осаду мулу в іригаційному каналі вниз за течією. Через п'ять років насипи дороги стабілізуються, ерозія припиняється, і витрати на очищення дна каналу більше не потрібні. Тут екологічні наслідки включено до нормального аналізу проекту.

Втім, якщо очікується, що екологічні наслідки триватимуть довше життєвого циклу фінансованого проекту, ми починаємо усвідомлювати, що діапазон часу слід розширити для їх охоплення. Наприклад, проектується розвиток нового порту, в якому передбачено поглиблення дна, і очікується, що ця операція зруйнує усталені місця розмноження риби й пов'язане з цим рибальство. Очікувана тривалість проекту порту – 25 років. Однак, оскільки рибальство вже ніколи не буде відновлено, втрата виловів після 25 років також має бути занесена до аналізу.

Існує два шляхи продовження діапазону часу. Один полягає і продовженні потоку коштів за межі нормального періоду проекту на додаткову кількість років. Це здійснимо, коли передбачувані зовнішні фактори мають чітко визначений життєвий період (скажімо, вирубаному хвойному лісу може знадобитися на відновлення 70 років). Другий шлях – додання капіталізованої вартості чистих вигід (або витрат) до нормального кінця періоду проекту. Цей шлях передбачає, що екологічні наслідки (у вигляді вигід чи витрат) триватимуть до нескінченності. По суті, другий шлях – це своєрідна форма екологічної утилізаційної вартості проекту, яка, перш за все, буде негативною, але може виражатися й позитивним числом. Так само, як і визначення меж аналізу, завдання потенційного діапазону часу мають вирішувати спільно кілька спеціалістів.

І, нарешті, є такі екологічні наслідки, які практично неможливо виразити кількісно, а іноді навіть важко ідентифікувати. Це, скажімо, естетичні, соціально-культурні та історичні факти, й також міркування типу генетичного різноманіття й генетичного фонду. Такі фактори можуть мати велику вагу, але вони непросто вкладаються у звичайний фінансовий аналіз.

Наступним кроком після вибору відповідних меж аналізу діапазону часу є вибір методики оцінки проекту. Звичайно, застосовуються відомі показники ефективності проекту – NPV, IRR, BCR.

Методики розрахунку цих показників вимагають попереднього вибору ставки дисконту. Визначення підхожої ставки дисконту для проектів розвитку є політичним рішенням і як такі1 виходить за рамки проекту. В будь-якому разі важливими факторами при виборі ставки дисконту є альтернативна вартість капіталу, вимоги донора або кредитної організації, ринкова вартість капіталу та існуючі погляди на співвідношення споживання та інвестування в приватному й державному секторах.

Стандартним підходом міжнародних організацій є застосування для всіх проектів розрахунків ВНР зі ставкою дисконту від 10 до 12%. Методики екологічних вимірів сумісні з цим підходом. Утім, можуть бути випадки, коли слід проводити подальшу оцінку виправданості проекту, виходячи з NPV і BCR.

Джерела:

1. Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщанська В.В. Управління проектами: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 231 с.
2. Бардин Г.О. Проектний аналіз: Підручник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 415 с.
3. Баттрик Р. Техника принятия эффективных управленческих решений. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006. – 416 с.
4. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т.1. – К.: МП "ИТЕМ", 2001. – 448 с.
5. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т.2. – К.: Эльга-Н, Ника-центр, 2001. – 512 с.
6. Бузова И.А. Коммерческая оценка инвестиций: Учеб. для экономич. специал. – СПб.: Питер, 2003. – 432 с.
7. Верба В.А., Гребешкова О.М., Востряков О.В. Проектний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2002. – 297 с.
8. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. – КНЕУ, 2000. – 322 с.