Права та обов’язки сільськогосподарських землекористувачів

Землі сільськогосподарського призначення надаються як громадянам, так і юридичним особам. Громадяни одержують їх для задоволення своїх особистих потреб у виробництві продуктів харчування, для відпочинку, дозвілля, задоволення інших соціальних, культурних, оздоровчих потреб (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, здійснення товарного сільськогосподарського виробництва). Щоб досягти названих цілей, громадяни можуть об'єднуватися в садівничі чи городницькі некомерційні об'єднання, які можуть бути створені у формі товариства, споживчого кооперативу.

З метою товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки надаються сільськогосподарським підприємствам (юридичним особам): фермерським господарствам, приватним (приватно-орендним) підприємствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам, господарським товариствам, державним сільськогосподарським підприємствам. Зазначені суб'єкти здійснюють товарне виробництво з метою реалізації продукції та одержання прибутку.

Для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду землі сільськогосподарського призначення надаються сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам. Певні ділянки одержують і деякі несільськогосподарські підприємства й організації, промислові підприємства, які мають підсобні сільські господарства, що вирощують продукцію в основному для своїх працівників. Такі підсобні господарства можуть бути складовою частиною підприємства, організації, не маючи прав юридичної особи, або самостійним суб'єктом (юридичною особою). У другому випадку земельні ділянки надаються безпосередньо цим господарствам із врахуванням їхніх організаційно-правових форм.

Певну кількість земель сільськогосподарського призначення мають релігійні організації та об'єднання, які також провадять підсобне сільське господарство.

Права та обов'язки суб'єктів сільськогосподарського землевикористання є визначальною ланкою правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

Загальне коло прав та обов’язків суб’єктів сільськогосподарського землевикористання окреслено ст.ст. 90, 91, 95, 96 ЗК, які до них відносять:

• право самостійно господарювати на землі (п. «б» ч. 1 ст. 90 та п. «а» ч. 1 ст. 95 ЗК);
• ч. 1 ст. 90 ЗК передбачено право укладати договір застави з кредитною установою;
• право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «в» ч. 1 ст. 90 та п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК);
• пункт «д» ч. 1 ст. 90 та п. «ґ» ч. 1 ЗК передбачає право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;
• право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загально поширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі (п. «г» ч. 1 ст. 90 та п. «в» ч. 1 ст. 95 ЗК);
• пунктом «ґ» ч. 1 ст. 90 та п. «г» ч. 1 ст. 95 ЗК встановлено право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Обсяг прав землекористувачів залежить також від умов надання земельної ділянки. Ряд прав землекористувачів, зокрема орендодавця та орендаря, передбачено спеціальним Законом «Про оренду землі» (ст.ст. 24, 25). Так, ч. 1 ст. 24 Закону орендодавцю надаються наступні права: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, своєчасного внесення орендної плати.

Загальне коло обов'язків суб'єктів сільськогосподарського землевикористання визначено ст. ст. 91, 96 ЗК. До них, зокрема, належать такі обов’язки: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан ї використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наведений перелік обов'язків власників земельних ділянок не є вичерпним, на що прямо вказується у ч. 2 ст. 91 ЗК. Так, окрему групу обов'язків орендаря передбачено і спеціальним Законом «Про оренду землі», в якому обов'язкам орендарів земельних ділянок присвячені лише загальні норми, вміщені у ч. 2 ст. 25 Закону, які встановлюють, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у 5-денний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Перелік обов'язків землекористувачів визначений і ст. 35 Закону «Про охорону земель» (який є більш конкретизованим порівняно із ст. 91 ЗК). Так, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробки і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої і влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів тощо.